26 травня народилася Ольга Косач-Кривинюк
Українська лікарка, письменниця, літературознавиця, перекладачка, викладачка, бібліографиня, етнографиня Ольга Косач-Кривинюк (псевдонімом Олеся Зірка) ‒ молодша сестра Лесі Українки, народилася 26 травня 1877 р. в Новограді-Волинському (нині м. Звягель), в будинку панів Завадських.
Ольга Петрівна мала якнайсприятливіші умови для свого виховання. Чудова природа рідної Волині, пізніше ‒ життя у Києві в оточенні українських видатних діячів, життя у Колодяжному, а починаючи з 1899 року, на хуторі Зелений Гай, коло Гадяча на Полтавщині, живий зв’язок зі своїм народом ‒ все це виховувало велику любов до України, до рідного народу.
Дівчина блискуче навчалась: у п'ятирічному віці опанувала грамоту, мати навчала Ольгу французької та німецької мов, брат Михайло – хімії, математики, фізики, інші предмети викладали приїжджі студенти. Найбільшу та надважливу увагу своїй учениці-сестрі приділяла Леся Українка. Сестри були надзвичайно духовно близькими. О. Косач закінчила із золотою медаллю Київську приватну жіночу гімназію О. Дучинської, а згодом – Вищі жіночі медичні курси у Санкт-Петербурзі, де, крім навчання, клопоталася редакторськими справами Лесі Українки, вступила до численної української студентської громади Петербурга.
Під час державних іспитів на вищих медичних курсах у 1904 р. її заарештували, але після двох місяців випустили з в'язниці, встановивши «гласний нагляд».
По закінченні медичних курсів в 1904 році Ольга побралася з Михайлом Кривинюком, українським філологом, викладачем, перекладачем, лексикографом, інженером за фахом. Подружжя мало двох синів – Михайла та Василя.
У 1906 році Ольга Петрівна закінчила Жіночий Медичний інститут, який за тих часів був єдиним навчальним закладом, де жінка могла здобути вищу медичну освіту, в інші університети тоді жінок не приймали.
Після закінчення інституту Ольга не могла працювати лікарем на Волині. І вона, а ще більше її чоловік, належали до «неблагонадійних». Михайла Кривинюка виключено з Київського університету і заборонено вступ до всіх вищих навчальних закладів Росії. Довелося їхати на студії за кордон. Спочатку він навчався у Львівському політехнічному інституті. До Львова на якийсь час приїздить Ольга. Потім її чоловік переводиться до Празького політехнічного інституту, куди виїхала і дружина. Після народження дитини повертається до Києва (1906 рік). У 1906–1908 роках вона перебувала у Києві, де брала активну участь у громадському житті (зокрема у «Просвіті»), та бувала на хуторі Зелений Гай на Полтавщині.
О. Косач-Кривинюк працювала земським патронажним лікарем для дітей-сиріт у Лоцманській Кам'янці біля Катеринослава.
Крім лікарської практики, Ольга займається літературою, виступає на сторінках преси здебільшого під псевдонімом Олеся Зірка. У різні роки друкувалася в журналах «Зоря», «Дзвінок», «Молода Україна», збірниках «Мати», «Вінок Т. Шевченкові...». також працювала вчителькою української мови в Києві, бібліографинею Київської наукової медичної бібліотеки.
Все своє життя О. Косач-Кривинюк працювала як перекладачка, перекладала твори І. Тургенєва, Ч. Дікенса, Е. Ожешко, В. Гюґо, Р. Кіплінга, Ж. Санд, Г. де Мопассана, А. Дюма-батька, П. Лоті, Е. Томпсона Сетона та інших.
Завжди брала активну участь у просвітницькому та громадському житті. У 1920-1930-ті рр. подружжя Кривинюків переслідувала більшовицька влада – вчиняла трус у квартирі, вилучала родинне листування, було заарештовано чоловіка, сестру Ізидору.
За доби Другої світової війни 1944 р. Ольга з сином Василем та Ізидора (наймолодша сестра Лесі Українки) з родиною виїхала до Праги.
Навіть під час виїзду та поневірянь на чужині О. Косач-Кривинюк зберігала архів родини, серед якого й шедеври неопублікованої інтимної лірики Л. Українки, її жалобні вірші, написані у зв'язку з хворобою та смертю С. Мержинського, а також літопис-хронологія життя і творчості Лесі Українки, над яким Ольга почала працювати ще у 1930-х роках.
На основі цього архіву вона написала мемуари про родину Косачів: «З моїх споминів» (1963), «З дитячих років Лесі Українки» (1963), «Перебування Лесі Українки в Луцьку» (1963), «Як Леся Українка зложила курс "Стародавньої історії східних народів"» (1963); «Повість, що стала драмою» (1943). Чимало зробила для збереження й впорядкування архівів Олени Пчілки й Лесі Українки, уклала хронологію життя і творчості останньої («Леся Українка. Хронологія життя і творчості»).
Ольга Петрівна Косач-Кривинюк померла від хвороби в таборі для переміщених осіб 11 листопада 1945 р. у німецькому Аугсбургу. Похована на міському цвинтарі. На могильному камені напис: «Зоре моя! Твоє світло повік буде ясне!»
Інформація підготовлена на основі відкритих інтернет-джерел