1 лютого народився Євген Маланюк
Український письменник, поет, публіцист, літературний критик, одна з найяскравіших постатей вітчизняної літератури XX століття Євген Маланюк народився 1 лютого 1897 року в Новоархангельську на Херсонщині в родині українських інтелігентів. Навчався в реальній школі в Єлисаветграді, а потім у Петербурзькому політехнічному інституті. У 1914 р. Євген вступив до Київської військової школи, яку закінчив, отримавши звання офіцера. Протягом кількох місяців служить у чині прапорщика в 39-му піхотному запасному батальйоні на території Володимирської губернії (Росія), а з серпня 1916 року у званні молодшого офіцера перебуває в 4-ій роті 2-го Туркестанського стрілецького полку на Південно-західному фронті, потім потрапляє до 2-ої кулеметної роти.
У 1920 р. разом з Армією Української Народної Республіки Євген Маланюк емігрував, спочатку жив у Каліші в таборі для інтернованих українських частин. У 1922 р. він разом з Ю. Дараганом заснував журнал «Веселка». Наступного року він закінчив Подєбрадську академію в Чехословаччині, отримав диплом інженера, працював за фахом у Польщі.
У 1925 р. у Подєбрадах вийшла поетична збірка Євгена Маланюка «Стилет і стилос», у 1926 р. у Гамбурзі вийшла книжка «Гербарій».
Протягом 1930‒1939 pp. у Парижі та Львові виходили збірки «Земля й залізо», «Земна мадонна» «Перстень Полікрата».
У 1945 р. Євген Маланюк опинився в Західній Німеччині, увійшов до складу Мистецького українського руху, 1949 р. ‒ переїхав до США.
У 1951 ‒1966 pp. вийшли його твори: збірки «Влада» (Філадельфія, 1951); «Поезії в одному томі» (Нью-Йорк, 1954); «Остання весна» (Нью-Йорк, 1959); «Серпень» (Нью-Йорк, 1964); поема «П'ята симфонія» (Нью-Йорк, 1953), два томи есеїстики: «Книги спостережень» (Торонто, 1962. Т. 1; Торонто, 1966. Т. 2).
У 1958 р. Євген Маланюк став почесним головою об'єднання українських письменників «Слово».
16 лютого 1968 р. письменник помер у передмісті Нью-Йорка.
Інформація підготовлена на основі відкритих інтернет-джерел