18 травня ‒ День пам'яті жертв геноциду кримськотатарського народу

Починаючи з 1994 року, щороку 18 травня Україна відзначає День скорботи й пам'яті жертв депортації кримськотатарського народу. З 2016 року – День пам'яті жертв геноциду кримськотатарського народу, згідно з постановою Верховної Ради України «Про визнання геноциду кримськотатарського народу» від 12 листопада 2015 року.

18 травня 1944 року комуністична влада розпочала операцію з депортації кримських татар  Кримського півострова. Протягом 18-20 травня людей викидали з домівок і насильно вивозили у віддалені регіони СРСР без права повернення. О 3 годині ранку 18 травня співробітники НКВС, яких до цієї справи було залучено 32 тис., вдиралися в будинки, виділяли на збори від кількох хвилин до пів години та зганяли людей. Протягом 2 днів кримських татар звозили машинами до залізничних станцій Бахчисарая, Джанкоя та Сімферополя, звідки ешелонами відправляли на схід. Для перевезення було використано 67 ешелонів. За ці дні депортовано понад 180 тис. кримських татар. Протягом 12 років кримські татари мали статус «спецпереселенців», що накладав багато обмежень. Їм було заборонено перетинати кордон поселення без письмової згоди спецкомендатури, а тих, хто відвідував родичів у сусідньому селищі, засуджували до 25 років. За офіційними даними, від голоду та хвороб майже половина кримських татар загинула в дорозі чи в місцях вигнання.

Дослідники називають різну кількість виселених 1944 р. кримських татар: за останніми підрахунками в Узбецьку РСР – близько 200 тис. осіб.

Масштаб депортації видався сталінському керівництву недостатнім. Тому 21 травня 1944 року ДКО СРСР прийняв постанову за № 5937 про додаткове переселення з Криму кримських татар. У ході депортації було доставлено у різні райони РРФСР тисячі осіб спецпереселенців у:

Марійську АРСР (нині Республіка Марій Ел, РФ) – 8,3 тис. осіб,

Молотовську (нині Пермська) обл. – понад 10 тис. осіб,

Горьковську (нині Нижегородська) – 5,5 тис. осіб,

Свердловську – 3,8 тис. осіб,

Івановську – 2,7 тис. осіб,

Ярославську – понад 1 тис. осіб.

У 1960-х роках кримські татари провели перепис свого народу і встановили, що в процесі депортації померло більша частина депортованих.

Російське ж вторгнення до Криму і його вторинна російська анексія поклали край репатріації та відновили етнічну дискримінацію, так само як і видавлювання з Криму кримських татар та українців. Анексія Криму Російською Федерацією у лютому 2014 році актуалізувала проблему боротьби кримських татар за свої права. Вже 20 березня того ж року Верховна Рада України ухвалила Постанову № 1140–18 «Про Заяву Верховної Ради України щодо гарантії прав кримськотатарського народу у складі Української Держави», якою визнавала кримських татар корінним народом України та гарантувала їхнє право на самовизначення в складі України.

Біль кримськотатарського народу – наш спільний біль. Ми ніколи не забудемо і не пробачимо злочини радянського режиму. Мріємо, що історичну справедливість буде відновлено, що Україна буде вільною і киримли будуть повноправно господарювати на своїй історичній території. Віримо – жахливі воєнні злочини, вчинені в нашій країні терористичними військами російської федерації, матимуть покарання. Україна має величезний запит на справедливе правосуддя.

Інформація підготовлена на основі відкритих інтернет-джерел