2 лютого народився Валер'ян Петрович Підмогильний
Найвизначніший прозаїк Розстріляного відродження, перекладач, письменник, засновник української інтелектуально-психологічної прози в жанрі українського урбаністичного роману, провісник європейського екзистенціалізму Валер'ян Петрович Підмогильний народився 2 лютого 1901 року на Катеринославщині (нині Дніпровщина) в селі Писарівка Павлоградського повіту (зараз Синельниківський район) у бідній селянській родині. Коли йому було близько 14 років, батьки переселились до панської економії в селі Чаплі.
Навчався в церковноприходській школі, у Катеринославському реальному училищі. Валер'ян Петрович студіював юриспруденцію та математичні дисципліни Дніпровського національного університету ім. О. Гончара, але покинув навчання у зв’язку з матеріальними труднощами.
Перші пригодницькі твори, написані ще у шкільні роки, видавав під псевдонімом Лорд Лістер. Згодом це захоплення минуло і В. П. Підмогильний почав писати у психологічній та екзистенційній манері.
Своїм духовним наставником у відчутті слова В. П. Підмогильний вважав М. Коцюбинського, достойно продовжуючи розбудову української словесності.
З 1917 р. на шпальтах місцевого журналу «Січ» з'являються перші публікації молодого літератора, серед яких «Важке питання», «Гайдамака», «Пророк», «На селі» та ін.
З 1921 р. вчителював у трудовій школі у Ворзелі на Київщині, а у 1922 р. переїхав до Києва, де бере участь у діяльності літературних товариств «Аспис» та «Майстерня революційного слова, що об'єднували навколо себе провідних письменників того часу.
Працював редактором та співредактором у низці видань: «Життя й революція», «Український пролетар» тощо.
У своїй творчості Валер'ян Підмогильний зосереджувався на складних проблемах урбанізації, адаптації вчорашнього селянина у місті, перехід від повстанства і руїнництва до щоденної послідовної розбудови нових суспільних структур.
Він одним із перших представив читачеві українця – переможця, не упослідженого імперією правдошукача, а гордого творця своєї власної долі; на чверть століття випередив творчі пошуки французьких письменників-інтелектуалів, зокрема Жана-Поля Сартра; став одним із перших, хто досліджував феномен селянського руху під проводом Н. Махна.
Найвідоміший твір автора – «Місто» (1928).
«Місто» – перший в українській літературі урбаністичний твір. За своїм модерністським стилем він разюче відрізнявся від традиційної для тогочасної літератури селянської та соціальної тематики.
Письменник також вважав, що українські митці мають продовжувати розвивати тему філософсько-психологічної прози, як це робили І. Франко, М. Коцюбинський, О. Кобилянська.
Підмогильний писав про суспільство, яке переживало психіатричну епідемію, про травми багаторічних воєнних потрясінь. Письменник спробував застосувати новий аналітичний метод для розгляду мистецької творчості. Здійсненим ним психоаналітичний розгляд творчості Івана Нечуя-Левицького справив майже вибухове враження.
Підмогильний, який володів іноземними мовами, став одним з найвизначніших українських перекладачів французької літератури. У 1930-х рр. він видав блискучі переклади праць Вольтера, Стендаля, Д. Дідро, К. А. Гельвеція, О. де Бальзака, В. Гюго та ін.
В. Підмогильний працював теж і в літературознавстві, даючи цікаву й сміливу, як на радянську дійсність, спробу психоаналітичного розгляду творчості І. Нечуя-Левицького у своїй праці «Іван Нечуй-Левицький» («Життя і революція», кн. 9, 1927). Був автором критичної оцінки поезії М. Рильського під назвою «Без стерна» («Життя і революція», 1927). Спільно з Є. Плужником уклав словник «Фразеологія ділової мови» (1926, 1927).
Літературна та видавнича діяльність сприяли популярності та авторитету Валер'яна Підмогильного. Але у 1934 р. письменника звинуватили у націоналістично-терористичній діяльності. Його було заарештовано та етапом відправлено на Соловки, де 3 листопада 1937 р. разом з понад тисячею інших українських політичних в’язнів був розстріляний в урочищі Сандармох.
У 1956 р. Валеріана Підмогильного було реабілітовано.
Інформація підготовлена на основі відкритих інтернет-джерел