8 квітня народився Борис Йосипович Тенета (справжнє прізвище Гурій)
Український поет, прозаїк Борис Йосипович Тенета народився 8 квітня 1903 року в селищі Покровське на Катеринославщині у родині вчителя. Після смерті батька 1914 р. перебрався до Катеринослава, навчався в тамтешньому інституті народної освіти, в 1927 р. перевівся до Київського інституту народної освіти на третій курс історичного факультету.
Борис Йосипович рано почав писати. У мистецькій хроніці альманаху «Вир революції» (Катеринослав, 1921) зазначалося: «Борис Гурій, молодий український поет, підготував до друку першу збірку поезій під назвою «Чорний пар» і написав п'єсу на 4 картини «Казка». Доля цих ранніх творів невідома.
Перші вірші надрукував у 1924 р. в журналах «Червоний Шлях», «Зоря», «Нова громада», «Життя й Революція» та ін. У Києві належав до літературної організації «Ланка»-МАРС, дружив із «ваплітянами», захоплювався памфлетами М. Хвильового.
Б. Тенета за життя встиг видати книжки: «Листи з Криму» (1927), «Гармонія і свинушник» (1928), «Десята секунда» (1929), «Будні», «Ненависть», «П'яниці» (1930).
За розповідями сучасників, Борис Тенета був романтичною натурою, поривався у далекі світи, мріяв про нездійсненні подорожі. Одружившись студентом з однокурсницею, жив дуже бідно, але сподівався побувати на острові Таїті, де жив і творив Гоген. Коли ж омріяна поїздка не вдалася, вони з дружиною назвали свою єдину доньку Таїта.
На початку 1933 р. він розпочав писати великий історичний роман про завоювання іспанських колонізаторів, безжальне винищення тубільного населення. Писав захоплено, переповідав друзям цілі розділи. Але закінчити твір не пощастило.
Після розстрілу в грудні 1934 р. Г. Косинки, О. Влизька, Д. Фальківського у Бориса Тенети з'явилася ідея фікс: не датися живим у руки енкаведистам. В переказі дружини Є. Плужника є його план «виживання»: «Небезпека наближається, скоро і по нас прийдуть, а жити так хочеться, що, здається, я зроблю так: піду до річки, залишу свій одяг на березі, покладу в кишеню всі документи, на ім'я Бориса Тенети, а сам на голову нав'яжу який-небудь одяг такий, щоб можна лише було прикрити грішне тіло, перепливу річку... І нема мене... Піду, куди очі гледять, без документів, без нічого... А хтось знайде мій одяг на березі з документами, передасть у відділ розшуку міліції, міліція ‒ НКВС. Ну що ж, скажуть, утопився сам, раніше, ніж ми його утопили...».
Як свідчить Галина Коваленко-Плужник, Б. Тенета написав навіть листи Й. Сталіну й М. Горькому, в яких закликав перейнятися «тим, що твориться на Україні, бо ув'язнюють чесних людей, піддаючи їх неймовірним катуванням».
Б. Тененту було арештовано 20 січня 1935 р. на Кавказі, куди він поїхав до сім'ї. В сухумській в'язниці, де його тримали перед відправкою до Києва, Тенета зробив спробу покінчити життя самогубством. Його врятували та відправили в столицю України. Коли поселили в спецкорпусі НКВС на Інститутській, № 5, за ним встановили цілодобовий нагляд, щоб не отруївся і не порізав вени. Проте 6 лютого 1935 р. його все ж не стало. Подерши на линви рушники та спідню білизну, він вночі під ковдрою, прив'язавши один кінець за бильце ліжка, затягнув собі на шиї петлю. Тим самим виконав власну обітницю: «Мене бандити не розстріляють, я не дамся...»
32-річного письменника, який міг зробити значний внесок до нашої літератури, сьогодні включено до списку письменників українського Розстріляного відродження.
Інформація підготовлена на основі відкритих інтернет-джерел