28 лютого народився Михайло Йосипович Білик

Часи Другої світової війни були складними. Рятувало знання німецької мови. Працював у Холмі, де вдалось організувати п'ять гімназій, потім працює директором однієї з тих гімназій, пізніше у Львові – інспектором в управлінні шкіл Галичини, у Стрию, де викладав українську мову у середніх школах.

По закінченні Другої світової війни у 1946 році запрошений на кафедру класичної філології Львівського університету імені Івана Франка. 1950 році захистив кандидатську дисертацію. Проте 1961 року у Львівському університеті починається «велика чистка кадрів». Лекції викладачів стенографувалися з метою пошуку антирадянських тенденцій. У січні 1952 року Михайла Білика звільнили, проте потім поновили на посаді, а через два роки його звільнено з посади завідувача «за власним бажанням». Проте, очевидно, через брак кадрів він пропрацював на посаді доцента до 1965, коли вийшов на пенсію у віці 75 років. Викладацьку діяльність він поєднував з перекладацькою і науковою працею. Очевидно, і для польського і для українського читача може становити інтерес одна з численних статей – «Український елемент у польській літературі XVI ст., писаній латинською мовою» (1959). Уже згадувалося вище, що у 1934 році Михайло Білик опублікував переклад шести книг «Енеїди» Вергілія, пізніше публікує твори давньогрецьких і римських поетів – Анакреонта, Тіртея, Теогніда, Горація, Тібулла та інших.

Перекладач не був відлюдником: усе життя провадив спілкування зі студентами і постійно підтримував контакти з колегами. У Варшавський період праці, у процесі перекладу «Енеїди» Вергілія, він часто звертався до професора Івана Огієнка. Пізніше листується з Максимом Рильським, який схвалив переклад і пообіцяв опублікувати, проте після відповідного редагування. Аж по смерті автора перекладу, внаслідок втручання Олеся Гончара й Дмитра Паличка, переклад «Енеїди» був опублікований 1972 року. Текст для публікації остаточно зредагував Борис Тен (Микола Хомичевський), легендарний перекладач «Іліади» і «Одіссеї», а коментарі й довідковий апарат уклав Йосип Кобів, професор кафедри класичної філології Львівського університету.

Крім загальновизнаної «Енеїди», іншим визначним доробком Михайла Білика є переклад «Роксоланії», поеми Себастьяна Фабіана Кленовича, життя якого було пов'язане із Любліном, Замостям та Львовом.

У галузі франкознавства професор написав статтю «„Едип цар“ Софокла у перекладі Івана Франка», в якій ґрунтовно проаналізував ідейно-естетичну цінність Франкового перекладу трагедії класика давньогрецької драматургії. Багато з цих поезій надруковано в «Антології української поезії» (том 1).

 Після виходу на пенсію М. Білик творчо майже не працював, хворів. Після смерті дружини занедужав дужче. Помер М. Й. Білик 24 лютого 1970 року. Похований у Львові на 49 полі Личаківського кладовища.

Інформація підготовлена на основі відкритих інтернет-джерел

Оновлено: лютий, 2025