Embedded Files
Український архітектор, головний архітектор Харкова народився 25 січня 1930 року в селі Костянтинівці (нині Мар'їнського району Донецької області) у родині службовця.
У 1955 році хлопець закінчив Харківський інженерно-будівельний інститут.
Ігор Олександрович трудову діяльність розпочав у 1955 році інженером відділу капітального будівництва заводу «Червоний Жовтень» у місті Харкові. З 1956 по 1965 рік працював архітектором, начальником архітектурно-планувальної майстерні Харківського проєктного інституту «Харківпроєкт». Член КПРС з 1959 року.
У 1965-1975 роках І. О. Алфьоров обіймає посаду головного архітектора міста Харкова. У 1975-1978 роках ‒ 1-й заступник голови Державного комітету Ради Міністрів УРСР у справах будівництва (Держбуду УРСР).
У 1965-1975 роках ‒ головний архітектор міста Харкова. У 1975‒1978 роках ‒ 1-й заступник голови Державного комітету Ради Міністрів УРСР у справах будівництва (Держбуду УРСР).
Ігор Олександрович брав участь у розробці генеральних планів таких міст як: Котовськ (нині ‒ Подільськ,1957), Новий Донбас (1958), Гуляйполе, Білопілля, Ворожба (всі ‒ 1960), Жовті Води (1963), Харків (1967).
Ігор Алфьоров у 1961-1962 роках ‒ керівник розробки генеральних планів Ханоя (В'єтнам).
Архітектор співавтор:монумента на честь проголошення Радянської влади в Україні (1975, Харків) та меморіального комплексу Слави (1977, Харків).
Митець нагороджений орден «Знак Пошани» та відзначений Державною премією УРСР імені Тараса Шевченка (за 1977 рік; разом з В. І. Агібаловим, Я. Й. Риком, М. Ф. Овсянкіним, С. Г. Світлорусовим (скульпторами), А. О. Максименком, Е. Ю. Черкасовим (архітекторами) за монумент на честь проголошення радянської влади в Україні у місті Харкові).
Ігор Олександрович Алфьоров помер 13 лютого 1978 року в м. Києві.
Інформація підготовлена на основі відкритих інтернет-джерел
Створено: січень, 2025
Page updated
Google Sites
Report abuse