Український живописець, художник театру, мистецтвознавець, письменник, педагог Микола Григорович Бурачек народився 16 березня 1871 року в місті Летичів (нині Хмельницька область). Навчався в Кам'янець-Подільської чоловічої гімназії. Після закінчення гімназії вступив до Київського університету, але був виключений за участь у студентських виступах і висланий до Симбірської губернії. Протягом 1905-1910 років навчався у Краківської академії красних мистецтв. У 1910 році працював в Парижі в майстерні А. Матісса, пізніше – у Вільній Академії мистецтв Рансон. У 1912 році переїхав до Києва.
Микола Бурачек – один із засновників і викладачів (1917–1921) Української академії мистецтв. У 1918-1921 роках – викладач Київського інституту театрального мистецтва, з 1925 року – директор Харківського художнього технікуму, з 1927 року – професор Харківського художнього інституту.
Микола Бурачек вивчав творчість Тараса Шевченка. Йому вдалося розшукати велику кількість раніше невідомих творів Кобзаря, встановити їх належність пензля Шевченка та зробити перший зведений каталог його художньої спадщини. Все це було відображено в праці «Великий народний художник». Також Бурачек був автором монографії про художника Миколу Самокиша та неопублікованої праці про творчість Олександра Мурашка. Художник цікавився місцями пов'язаними з Михайлом Коцюбинським, неодноразово бував в Чернігові та Вінниці. В цей період він створив картину «Яблуні в цвіту», в ній автор передає свої враження від новели Коцюбинського. Твір знаходиться в колекції Національного художнього музею України.
Майже 17 років свого життя Микола Григорович присвятив театру. Одночасно з акторською роботою, брав участь в оформленні вистав, писав рецензії, які охоче друкували газети та журнали. Протягом 1930-х років художник оформив ряд вистав, зокрема «Сорочинський ярмарок», «Маруся Чурай», «Дай серцю волю, заведе в неволю», «Наталка Полтавка», «Наймичка» та ін. В той самий час він створює картини «Шлях до могили Шевченка», «Хата на могилі Т. Г. Шевченка», «Будинок-музей Коцюбинського у Вінниці», «Реве та стогне Дніпр широкий».
Найбільше художник відомий своїми пейзажами; картини Миколи Бурачека відзначаються теплим ліричним настроєм, соковитістю барв, багатством кольору. Світлий живопис, прозорість, сонячне світло і загальна життєрадісність сприйняття, активне творче ставлення до життя, природи – ось ті характерні риси, які приніс Микола Григорович в українське мистецтво. Він впевнено може бути названий одним з найвидатніших майстрів українського пейзажу. Художник багато їздив по Україні. Немає майже жодної області, де б не писав він свої етюди – на Київщині і Харківщині, на Полтавщині й Поділлі, на Донбасі та під Вінницею, Черніговом і в Криму.
У 1936 році пройшла персональна виставка Миколи Бурачека, після якої він отримав звання заслуженого діяча мистецтв УРСР. У 1941 році Микола Григорович був відзначений звання заслуженого художника УРСР. Цього ж року він планував виставки у Львові, Тернополі та Кам’янці-Подільському, але по дорозі до Львова вагон з його картинами було розбомблено, внаслідок чого багато полотен загинуло.
У Національному художньому музеї України зберігається близько 60 творів митця. Помер Микола Бурачек у Харкові 12 серпня 1942 року в Харкові.
Інформація підготовлена на основі відкритих інтернет-джерел
Створено: березень, 2025