27 січня  народився  Петро Гулак-Артемовський 

У 1817 році переїхав до Харкова, де був зарахований вільним слухачем словесного факультету Харківського університету. Незабаром почав викладати польську мову, історію, географію, статистику. Він був природженим лектором: не визнавав канонів, викладав матеріал надзвичайно захопливо і темпераментно. При цьому перші 13 років працював, не отримуючи зарплати. І працював натхненно.

Викладання стало його покликанням, якому письменник віддавав усі свої сили. Професор, декан, ректор (1841 ‒ 1849), почесний член (1855) Харківського університету. Водночас працював у Харківському і Полтавському інститутах шляхетних дівчат. Дослужився до звання дійсного статського радника (цивільний чин, що прирівнювався до генеральського звання і давав стан спадкового дворянина).

Іншим покликанням стало письменство. Петро Гулак-Артемовський заклав основи нової байки, дав перші зразки романтичної балади, збагатив літературну мову, показав приклад майстерного віршування.

Активну літературну діяльність він розпочав після переїзду 1817 року до Харкова, коли в журналі «Украинский вестник» були надруковані його переклади російською мовою з Ж-Ж. Руссо, Дж. Мільтона, Ж. Расіна.

Найціннішу частину творчого доробку поета становлять передусім байки та балади, які відігравали важливу роль у процесі становлення й розвитку української літератури в перші десятиліття ХІХ сторіччя. Популярність поет здобув після опублікування в 1818 році у цьому самому журналі відомої байки «Пан та Собака» (1818),  яка відіграла помітну роль в розвитку жанру байки в Україні й стала, по суті, першою українською літературною байкою, написаною зі свідомою орієнтацією автора на живу розмовну мову.

20-ті роки XIX століття він публікує байки сповнені народного гумору: «Солопій та Хивря, або Горох при дорозі» (1819), «Тюхтій та Чванько» (1819), «Дурень і Розумний», «Цікавий і Мовчун» (обидві 1820), «Батько та Син», «Рибка», «Дві пташки в клітці» (всі 1827),  в яких поет критикує інертність, консерватизм, зарозумілість та торкається життєвих проблем, часом соціального характеру.

П. П. Гулак-Артемовський перший в українській літературі виступив у жанрі романтичної балади. Створена за сюжетом Й.В. Гете балада «Рибалка» (1827) відзначається мелодійністю та народнопісенним колоритом мови. Також поет переспівував оди Горація, українізуючи їх зміст.

Належав до Харківської школи романтиків. Один із засновників «Українського журналу» (1824-1825).

На початку 1830-х років Петро Гулак-Артемовський майже відійшов від літературної діяльності, багато уваги приділяючи сім’ї. Перша дружина, француженка Луїза, рано померла від застуди. Пізніше письменник одружився з бідною вродливою дівчиною Єлизаветою Федорівною, від якої мав 11 дітей.

Помер 13 жовтня 1865 року в Харкові, під час ранкового богослужіння. Похований на першому міському кладовищі. Нині там Молодіжний парк.

На жаль, за життя митця не було видано жодної збірки його творів. Перше, але не повне, видання творів Петра Гулака-Артемовського було опубліковано вже після його смерті у 1877 році. Повне зібрання творів видано лише у радянські часи.

Інформація підготовлена на основі відкритих інтернет-джерел

Оновлено: січень, 2025