7 липня народився  Юрій Корнійович Смолич

Український прозаїк, публіцист, драматург, мемуарист, літературний і театральний критик, журналіст, громадський і політичний діяч Юрій Смолич народився 7 липня 1900 року у місті Умань у родині вчителів. Його дитячі і юнацькі роки минали в Умані, Стародубі, Білій Церкві, Глухові, Кам'янці-Подільському. Маленьким хлопчиком не раз із батьками бував у Софіївці. Дитячі враження від уманського диво-саду назавжди залишилися в пам’яті та пізніше вилилися на папір в автобіографічній повісті «Дитинство».

З 1913 року Юрій Корнійович жив у Жмеринці. Тут він виступав з першими літературними спробами, редагував рукописний журнал «Штрихи», брав участь у художньому самодіяльному драматичному гуртку.

Після закінчення гімназії Ю. Смолич вступив у 1918 році до Київського комерційного інституту. Прагнучи уникнути мобілізації, Смолич-студент записався до добровольчого загону з боротьби із висипним тифом у Жмеринці. При цьому юний письменник брав активну участь у самодіяльних гуртках, видав першу книгу оповідань «Кінець міста за базаром» (1924). Юрій Смолич активно долучився до літературного процесу 1920-х років. Був членом у Спілці пролетарських письменників «Гарт» (1923-1925), літературному об’єднанні ВАПЛІТЕ (1926-1927), експериментальній «Техно-мистецькій групі А» (1928-1929). Письменник вважався одним із засновників науково-фантастичної прози в українській літературі (романи «Останній Ейджевуд» (1926), «Господарство доктора Гальванеску» (1929) та ін.). Він майстерно поєднував художні і публіцистичні стилі у жанрі сатиричного роману, політичного памфлету, роману-агітки: «Фальшива Мельпомена» (1928), «По той бік серця» (1930), «Сорок вісім годин» (1933).