16 березня народилася Христина Олексіївна Алчевська   

У 1905 р. Христина Олексіївна працювала викладачем української та французької мов у навчальних закладах Харкова. Тоді ж написала ряд художніх творів, спочатку російською, потім українською мовами, в яких відбилися настрої та сподівання демократичної інтелігенції, засуджувалися соціальна нерівність й національний гніт. Її вірші друкувалися майже в усіх тогочасних українських періодичних виданнях: «Хлібороб», «Рідний край», «Громадська думка», «Літературно-науковий вісник» та ін.

Її поетична спадщина – досить велика. За десять років (1907-1917) вона опублікувала 11 збірок, серед них – «Туга за сонцем» (1907), «Сонце з-за хмар», «Пісня життя» (1910), «Вишневий цвіт» (1912), «Пісні серця і просторів», «Моєму краю» (1914), «Спомини» (1915), «Мандрівець» (1916) та інші. Остання, дванадцята, збірка вийшла 1922 року в Каліші (Польща). З дванадцяти її збірників тільки один, десятий «Мрії», був виданий російською мовою.

У її творах звучить заклопотаність долею Вітчизни та всього світу, показано самотність і беззахисність людини в суспільстві, звеличується подвиг борців за свободу, віддається шана видатним майстрам літератури та мистецтва, оспівано красу природи й глибоко інтимні почуття.

Справжній спалах творчих сил Христі Алчевської припадає на другу половину 20-х років на час дружби з французьким письменником А. Барбюсом, і відблиск тієї дружби лягає на останні твори поетеси. Однією з найпомітніших в її письменницькому доробку є драматична поема «Луїза Мішель» (1926, видана 1930). Нею письменниця започаткувала розробку історико-революційної тематики. Свій твір про паризьку комунарку вона будує виключно на правдивому життєвому матеріалі, з багатьма реальними персонажами.

У 1927 р. Христина Алчевська почала вивчати твори А. Барбюса про Першу світову війну. Під їхнім впливом вона створила драматичну поему про героїчний подвиг 26 бакинських комісарів «Загибель юнака» (1931) (з присвятою А. Барбюсу).

Чимало зробила Христина Алчевська і як літературний критик та публіцист. Вона автор численних літературно-критичних статей, присвячених творчості Т. Шевченка, В. Стефаника, інших українських і російських демократичних постатей кінця XIX ‒ початку XХ ст. («З поля двох письменств», «Майстри слова», «Пам’яті Шевченка», «Дух велетня», «Селянська дитина- Василь Стефаник», «Письменники Карпат і Прикарпаття», «Український гравер Василь Касіян», «Два ненависники війни: О. Кобилянська ‒ А. Барбюс»).

Христина Алчевська була талановитою перекладачкою. Далеко не все зі створеного нею опубліковано, переважна більшість перекладів залишилась у рукописах. Особливу цінність серед них мають у перекладі російською мовою: збірка «З галицької і нашої літератури» (1915), ліричні вірші та поема «Мойсей» І. Франка; українською мовою: вірші О. Пушкіна, К. Рилєєва (уривок з поеми «Войнаровський»), І. Нікітіна, О. Толстого, Я. Полонського, М. Огарьова. Переклади Христиною Алчевською романів В. Гюго «Бюґ Жарґаль» (1928), «93 рік» (1929), «Трудівники моря» (1931), віршів Вольтера, П. Корнеля ‒ важливий крок у прилученні нашого народу до скарбниці світової літератури. Французькою мовою письменниця переклала вірші Т. Шевченка, І. Франка, П. Тичини.

Померла Христина Олексіївна Алчевська 27 жовтня 1931 р. в Харкові.

Інформація підготовлена на основі відкритих інтернет-джерел

Оновлено: березень, 2025