Український перекладач, письменник, літературний редактор Віктор Йосипович Шовкун народився 14 березня 1940 р. у с. Манченки Харківської області. Після початку Другої світової війни переїхав з матір'ю в рідне село Журавне Охтирського району Сумщини. Батько помер, коли Вікторові було два роки. Йосип подолав близько сотні кілометрів від Харкова, щоб побачити родину, відділену лінією фронту, однак не витримав тривалого переходу. Мати Олександра Шовкун (Надолинна) померла, коли Вікторові було шість років. Виховували його бабуся з дідусем. Саме дід Петро, який у Першу світову війну побував у німецькому полоні й опанував основи німецької та французької мов, прищепив Вікторові любов до іноземних мов.
Закінчив Харківський гідрометеорологічний технікум, два роки працював за фахом у Сибіру. У 1967 р. закінчив основний курс‚ а 1970 р. аспірантуру філологічного факультету Московського університету на кафедрі структурної та прикладної лінгвістики. Протягом 1970-1975 рр. працював у відділі закордонного патентування в Київському інституті надтвердих матеріалів‚ звідки мусив піти в 1972 р. під тиском адміністрації (на як‚ своєю чергою‚ тиснув КДБ)‚ звинувачений в українському націоналізмі‚ політичній неблагонадійності та в «небажанні допомогти органам». Був ще на кількох випадкових роботах‚ почав перекладати художню літературу. Володів шістьма іноземними мовами ‒ англійською, французькою, іспанською, італійською, португальською, російською. Більшість із них вивчив самотужки.
Професійний шлях перекладача був тісно пов’язаний зі «Всесвітом»: так, у 1975–1986 і 1997-2002 рр. він працював літературним редактором у журналі. На сторінках «Всесвіту» побачили світ переклади з англійської, іспанської, італійської, португальської, французької мов, а також літературно-критичні й перекладацькі статті В. Шовкуна.
У 1983 р. був прийнятий до Спілки письменників України. З 1986 р. ‒ на творчій роботі‚ професійний письменник-перекладач. З 2002 року працював у компанії «Сингента» перекладачем, перекладав літературу філософського, історичного, політичного, соціологічного та художнього змісту. Наприкінці 1996 р. переніс складний інсульт, внаслідок якого ліва частина тіла залишилася обмеженою в русі. Тексти на комп'ютері набирав однією рукою.
Навесні 2005 р. у львівському видавництві «ВНТЛ-Класика» вийшла книга «Життя в абсурді» ‒ квазіавтобіографічний твір, що вмістив багато майстерно написаних портретів сучасників автора та яскравих замальовок із повсякденного життя. Найвідоміші переклади: з англійської ‒ «Гендерсон, цар дощу» Сола Беллоу, «Сотворіння світу» Гора Відала, велика кількість оповідань Агати Крісті й Едгара По, «Сент-Ів» Роберта Льюїса Стівенсона, «Історія Лізі» Стівена Кінга, «Код да Вінчі» Дена Брауна, «Таємниче світло» Джилл Грегорі й Карен Тінторі, «Енциклопедія постмодернізму» за редакцією Віктора Е. Тейлора та Чарлза Вінквіста, праці Жана Кальвіна й Мартіна Лютера, «1984» Джорджа Орвелла, новели серії Scottish fiction; із французької ‒ «Знедолені» Віктора Гюґо, романи й повісті Оноре Бальзака та Анатоля Франса, «Будуарна філософія» Маркіза де Сада, «Фальшивомонетники» Андре Жіда, «Письмо та відмінність» Жака Дерриди, «Археологія знання» Мішеля Фуко, «Смішні любові» і «Неквапливість» Мілана Кундери, «Miserere (Псалом п'ятдесятий)» Жана-Крістофа Ґранже, серія детективних новел, зокрема Жоржа Сіменона, «Нобелівська лекція» Альбера Камю, «Заблудлі душі» Фредеріка Трістана, «Усе, що не було сказано» Марка Леві; на російську ‒ «Героические злоключения Бальтасара Кобера», «Мастерская изчезнувших грез», «Загадка Ватикана» Трістана; з іспанської ‒ «Кохання під час холери» та «Історія вбивства, про яке всі знали заздалегідь» Габріеля Гарсіа Маркеса, «Алеф» і «Всесвітня історія підлоти» Хорхе Луїса Борхеса, твори Ортеги-і-Гасета, Алехо Карпентьєра, «Життя Дон Кіхота й Санчо», «Туман», «Абель Санчес», «Тітка Тула» Мігеля де Унамуно, «Грім у листі» Аугусто Роа Бастоса, «Ігри янгола» Карлоса Руїса Сафона; з італійської ‒ «Тростини на вітрі» Грації Деледди, «Кмітлива красуня Розаура» Карло Гольдоні, «Оповідання» Чезаре Павезе, «Сестри Матерассі» Альдо Палаццескі, «Насолода» Габріеле д’Аннунціо; з португальської ‒ «Євангелія від Ісуса Христа» Жозе Сарамаго, романи Пауло Коельйо («Відьма з Портобелло», «Одинадцять хвилин», «Бріда», «Переможець завжди самотній»).
Лауреат першої премії імені Лукаша «Ars Translationis» за найкращий переклад з опублікованих у журналі «Всесвіт» (1989, за переклад з англійської роману Гора Відала «Сотворіння світу»). Лауреат премії імені Сковороди 2004 р., якою посольство Франції відзначає найкращий переклад року із французької на українську (книга Мішеля Фуко «Археологія знання», вид. «Основи»). Лауреат премії імені Максима Рильського 2009 Національної спілки письменників України за найкращий переклад року. Лауреат премії імені Шолом Алейхема 2018 року за переклад роману «Хлопчик в смугастій піжамі» Джона Бойна («ВСЛ»).
Помер Віктор Йосипович Шовкун 22 листопада 2018 р. в Києві на 79-му році життя після тривалої хвороби серця.
Інформація підготовлена на основі відкритих інтернет-джерел
Оновлено: березень, 2025