13 березня народився Антон Семенович Макаренко

У 1927 р. Макаренко брав участь в організації дитячої трудової комуни ім. Дзержинського в Харкові та згодом очолив її. Тут він також запроваджував свою виховну систему. Стрижнем педагогіки Макаренка є соціально-педагогічне вчення про колектив. Під колективом розуміє не випадкове зібрання людей, а таке, яке об'єднане спільною суспільно-цінною метою, спільною діяльністю із досягнення цієї мети, де наявні органи самоуправління і координації та існують відносини відповідальної залежності. Крім цих суттєвих ознак колективу важливою умовою його існування називає контактність: члени колективу повинні знати один одного і мати про кожного особисту думку. Для правильної організації колективу важливим є питання про його структуру. Макаренко вважав, що структура колективу повинна бути багатоваріантною і динамічною.

У 1935 році залишив комуну в Харкові. Його призначили заступником начальника управління дитячими виправними колоніями в НКВС. З 1937 р. переїхав до Москви, де займався літературною роботою та читанням лекцій на педагогічні теми для вчителів, батьків і громадськості.

Макаренко залишив багату педагогічну спадщину, написав понад 150 творів (романи, повісті, сценарії, науково-педагогічні статті). Перша книга Макаренка «Марш 30-го року» побачила світ 1930 року. А протягом 1933-1935 років частинами публікується «Педагогічна поема». З 1934 р. А. С. Макаренко – член Спілки письменників СРСР. У своїх найвидатніших працях «Педагогічна поема» і «Прапори на баштах» А. С. Макаренко вмістив весь свій педагогічний досвід роботи з неповнолітніми правопорушниками.

У 1935-1936 роках Антон Семенович працює на посаді помічника начальника відділу трудових колоній та трудових комун Народного комісаріату внутрішніх справ УРСР. Сучасні дослідники вважають це призначення намаганням керівництва комуни усунути Макаренка, який всіляко перешкоджав перетворенню блискучого виховного закладу на звичайне промислове підприємство. Значно потерпаючи від незвичної «паперової» роботи, Антон Семенович і у Києві знаходить можливість для власної виховної практики – він за сумісництвом бере на себе керівництво колонією неповнолітніх правопорушників № 5, що у Броварах і перетворює педагогічно занедбану установу на ефективний виховний заклад з міцним дитячим колективом. Найбільшим досягненням соціально-педагогічної діяльності Антона Макаренка було те, що майже всі вихованці виходили із колонії повноцінними громадянами суспільства. Досвід роботи дав змогу добре вивчити дитячу і юнацьку психологію.

1937 року Макаренко переїздить до Москви, де виходять книги «Прапори на баштах» та «Книга для батьків». У лютому 1939 р. за літературно-педагогічну діяльність А. С. Макаренко був нагороджений орденом Трудового Червоного Прапора.

1 квітня 1939 року Антон Семенович Макаренко раптово помер від серцевого нападу  у приміському потязі за 40 км на захід від Москви. Залишилися безліч незакінчених, лише розпочатих літературних творів, а найприкріше те, що так і не була написана головна книга усього життя педагога – методика виховного процесу, про яку він мріяв останні роки.

Антон Семенович – один із найвідоміших педагогів, який збагатив світову педагогіку, вніс значний доробок у теорію виховання. Рішенням ЮНЕСКО (1988) А. С. Макаренка визнано одним із чотирьох видатних педагогів, які визначили спосіб педагогічного мислення в ХХ столітті. Його ім’я ставлять на рівні з Марією Монтессорі, Джоном Дьюї та Георгом Кершенштейнером. Світ визнав велич А. С. Макаренка і як педагога і як письменника. Красномовне свідчення: на початку 2000 р. Німецьке товариство наукової педагогіки внесло «Педагогічну поему» до списку 10 найвизначніших педагогічних книг ХХ століття.

Інформація підготовлена на основі відкритих інтернет-джерел

Оновлено: березень, 2025