Embedded Files
Видатна історикиня, науковиця, біографиня, археологиня Наталія Дмитрівна Полонська-Василенко народилася 13 лютого 1884 року в Харкові у збіднілій дворянській родині генерала та військового історика Дмитра Меньшова. Захоплення батька вплинуло на подальший вибір Наталією професії.
Уявіть собі Київ початку XX століття. Молода дівчина з роду військового історика мріє про науку – в часи, коли жінкам було непросто здобути вищу освіту. Але Наталія не здається: закінчує Вищі жіночі курси, а потім і історико-філологічний факультет Університету святого Володимира (1906 р.).
Доля Н. Полонської-Василенко була сповнена труднощів. Їй довелося пройти через безліч випробувань і драматичних подій, а її творчий шлях також виявився тернистим. Першим її кроком у науці стали археологічні розкопки в Білогородці разом із батьком під керівництвом Вікентія Хвойки.
З 1912 року вона асистент історії на Вищих жіночих курсах, згодом – приват-доцентка Київського університету. У міжвоєнний та воєнний період – професорка Художнього інституту та Київського університету, співробітниця Української академії наук, діяльна членкиня багатьох наукових установ, в еміграції – професорка Українського вільного університету в Празі та Мюнхені, дійсний член Українського історичного товариства, НТШ та Міжнародної академії наук у Парижі. Навіть на схилі літ, живучи в еміграції у Німеччині, вона продовжувала працювати, викладати, писати.
Наталія Дмитрівна – представниця історичної школи учня Володимира Антоновича Митрофана Довнар-Запольського. Дружина академіка Миколи Василенка.
Її археографічні студії стали одним із джерел розвитку української історичної науки. Наталія Дмитрівна довгий час викладала курс з археології в Художньому інституті та читала спецкурс з історії України Київському університеті
Наталія Дмитрівна – перша в підрадянській Україні жінка-доктор історичних наук. У 1940 році захистила докторську дисертацію! А чи знаєте ви, що Наталія Дмитрівна завжди відстоювала свої погляди та право на власну думку? Ще в молодості вона написала: «Не збираюся стати ідеальною безликою дружиною... все життя якої є догодження чоловіку». Сильні слова для початку XX століття, чи не так?
Вона авторка майже 200 наукових праць, які становлять золотий фонд української історіографії в царині історії Запоріжжя та Південної України XVIII ст. Підсумком усієї наукової діяльності історика стала двотомна «Історія України» (1973-1976). Репринтне відтворення мюнхенського видання цієї праці в Україні – визнання заслуг науковця перед Батьківщиною. Вона першою науково довела те, що сьогодні особливо важливо пам'ятати: південні землі України ніколи не були «Новоросією», як це намагалася представити російська імперська пропаганда. Її глибокі дослідження показали, що українці є корінним народом на своїх землях ще з часів неоліту – IV-III тисячоліття до нашої ери. Наталія не побоялася задокументувати, як радянська влада нищила українську науку та її творців, зберігши для нащадків правду про ті страшні часи. Її наукова спадщина сьогодні особливо актуальна, адже допомагає нам краще розуміти своє коріння та історичну правду. Ось кілька цікавих фактів про цю надзвичайну жінку:
Наталія Полонська-Василенко стала не лише видатною дослідницею, а й символом української історичної науки, зберігаючи та популяризуючи історію України навіть у найскладніші часи! Це має мотивувати нас в цей непростий час не здаватися та вивчати українську культуру та історію, щоб протистояти російській агресії та пізнавати свою країну з усіх боків, адже знання – це сила!
Померла 8 червня 1973 року в Дорнштадті (земля Баден-Вюртемберг, Федеративна Республіка Німеччина).
На честь Наталі Полонської-Василенко названі вулиці у містах Дніпро, Києві, Первомайську Миколаївської області.
Інформація підготовлена на основі відкритих інтернет-джерел
Оновлено: лютий, 2025
Пропонуємо переглянути віртуальну виставку «Жінка, яка спростувала Новоросію»
Page updated
Google Sites
Report abuse