Видатний український фізіолог, ембріолог, лауреат Нобелівської премії в галузі фізіології та медицини, засновник геронтології (наука про старість) Ілля Ілліч Мечников народився 15 (3) травня 1845 року у с. Іванівка Харківської губернії. Батько Мечникова – Ілля Іванович, столичний офіцер епікурейського складу характеру, був освіченою людиною. Мати, Емілія Львівна, уроджена Невахович, походила з купецького роду. Ілля Іванович любив жити, ні в чому собі не відмовляючи. Більшу частину посагу своєї дружини він програв у карти. Тим сильніше було бажання Емілії дати можливість молодшій, пятій, дитині отримати гарну освіту. Для цього у маленького Іллі були усі дані – добра пам'ять, допитливість. Понад усе хлопчик цікавився історією природознавства. У маєтку батька він ловив жаб, читав своєрідні лекції про тварин і рослини своїм братам й іншим одноліткам.
У 1856 році Мечников вступив відразу у 2 клас харківської гімназії, яку закінчив із золотою медаллю в 1862-му. Ще гімназистом він відвідував лекції з порівняльної анатомії та фізіології в Харківському університеті, займався мікроскопіюванням, читав природничо-наукову літературу, а також модних у той час Л. Бюхнера, Я. Молешотта, Л. Фейербаха.
Відразу після закінчення в 1864 році Харківського університету він поїхав до Європи, щоб займатися там науковою діяльністю під керівництвом німецьких вчених-біологів. Жив у Німеччині та в Італії, і вже на самому початку своєї наукової кар'єри зробив наукове відкриття, виявивши та описавши нові класи безхребетних тварин.
У 1867 р. Ілля Мечников захистив докторську дисертацію на звання магістра зоології «Історія розвитку Sepiola», присвячену ембріональному розвиткові риб і ракоподібних. Його обрали доцентом кафедри зоології університету в Одесі. У 1868-му Ілля Ілліч захистив дисертацію на звання доктора зоології «Історія розвитку Nebalia» і став доцентом Петербурзького університету.
Його особисте життя було драматичним. 1869 року він одружився з Людмилою Федорóвич, хворою на туберкульоз. Дітей вони не мали. Через чотири роки дружина померла, і Мечников намагався покінчити життя самогубством, випивши морфій. Його врятували.
1875 р., викладаючи в Одеському університеті, він познайомився з 17-річною студенткою Ольгою Бєлокопитовою й одружився з нею. У цьому шлюбі Мечников так само не мав дітей, але по смерті батьків Ольги (в один рік) подружжя стало опікунами двох її братів і трьох сестер. Ольга помирає від черевного тифу. Мечников знову хоче вкоротити собі віку, цього разу через ін'єкцію збудників поворотного тифу. Він тяжко перехворів, але видужав. Причому хвороба зробила його більшим життєлюбом і викликала... поліпшення зору.
Протягом 1870-1882 рр. Ілля Мечников ‒ ординарний професор кафедри зоології та порівняльної анатомії Новоросійського університету в Одесі. Ілля Мечников організував першу в Україні та Російській імперії бактеріологічну станцію.
Протягом 28 років він завідував лабораторією Пастерівського інституту. Ілля Ілліч створив першу вітчизняну школу мікробіологів, імунологів та патологів. Водночас Ілля Ілліч ніколи не поривав з батьківщиною і неодноразово (в 1894, 1897, 1902, 1909 і 1911 роках) приїжджав до України.
Він є автором багатьох наукових праць у галузі біології та медицини, а також одним із засновників еволюційної ембріології. У 1882 році Ілля Мечников винайшов явище фагоцитозу та надалі розробив фагоцитарну теорію імунітету. 1908 року Іллі Мечникову (спільно з німецьким вченим Паулем Ерліхом) було присуджено Нобелівську премію у галузі фізіології та медицини за праці про імунітет.
Наступний етап наукової діяльності вченого пов'язаний із розробкою проблем старіння та смерті. Зважаючи на свої численні спостереження за атрофічними процесами, Мечников поставив перед собою завдання досліджувати роль фагоцитів у явищах старечої атрофії. 1903 році Ілля Ілліч опублікував книгу, присвячену «ортобіозу», або вмінню «жити правильно», яку назвав «Етюди про природу людини».
Важливе наукове значення мають роботи Мечникова з вивчення азіатської холери. 1911 р. Ілля Ілліч із групою співробітників почав вивчення епідеміології туберкульозу в калмицькому степу. Висновки їхні мали величезне теоретичне та практичне значення. Зокрема було доведено, що людина не має вродженого імунітету до туберкульозу і що той чи інший ступінь захворюваності на нього зумовлений соціально. Ці висновки не втратили актуальності й нині, коли людству все ще загрожують епідемії, здатні забрати тисячі життів.
Крім наукових праць, він залишив величезну літературну спадщину ‒ науково-популярні й науково-філософські роботи, пригадування, статті, перекази та інші.
Серед численних нагород і відзнак ученого – медаль Коплі Лондонського королівського товариства, звання почесного доктора Кембриджського університету. Він був обраний членом Французької академії медицини та Шведського медичного товариства.
Переживання, пов'язані з початком Першої світової війни, важко вплинули на Іллю Мечникова, погіршили його слабке здоров'я. Помер геніальний учений в Парижі 15 липня 1916 року в віці 71 року після кількох інфарктів міокарда. Ілля Мечников заповів своє тіло на медичні дослідження з подальшою кремацією і поховання на території Пастерівського інституту. Урна з прахом Мечникова, згідно з його волею, зберігається в бібліотеці Пастерівського інституту.
Інформація підготовлена на основі відкритих інтернет-джерел
Оновлено: травень, 2025
Запрошуємо до перегляду віртуальної виставки «Ілля Мечников – людина світу!», на якій представлено прижиттєві видання і література про біографію та наукову діяльність відомого біолога, основоположника ембріології, порівняльної патології та мікробіології, талановитого зоолога, лауреата Нобелівської премії ‒ Мечникова Іллі Ілліча!