Український історик, патріарх української лівобережної школи археології, педагог, доктор історичних наук, професор, Заслужений діяч науки та техніки України (2001), Заслужений професор Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна почесний громадянин Харкова (2005) Борис Андрійович Шрамко народився 17 січня 1921 року у місті Гомель (Білорусь), але весь його довгий життєвий і науковий шлях був пов'язаний з Україною та Харковом.
У 1939 році вступив на історичний факультет Харківського університету. Навчання перервала Друга світова війна. Ще студентом першого курсу Борис Шрамко захопився археологією та почав брати участь в археологічних розкопках.
Однак війна перервала навчання. У 1942-1944 роках проходив службу у лавах Червоної Армії артилеристом у 830 артилерійському полку 305-ї стрілецької дивізії, спочатку рядовим бійцем, потім командиром батареї. Борис Андрійович був тяжко поранений під час визволення Харкова, після лікування в госпіталі знову повернувся на фронт. У 1944 році після чергового важкого поранення старшого лейтенанта Шрамка мобілізували. Мав чотири бойові нагороди.
Після війни закінчив історичний факультет Харківського університету з дипломом з відзнакою, навчався в аспірантурі, а потім до кінця життя працював у його стінах. Б. А. Шрамко захистив кандидатську дисертацію «Пам’ятки скіфського часу в басейні Сіверського Дінця» (1953) та докторську дисертацію «Господарство лісостепових племен Східної Європи у скіфську добу» (1966). Уся трудова діяльність Бориса Шрамка пов’язана з Харківським університетом ім. В. Н. Каразіна, якому він віддав понад 60 років, пройшовши шлях від викладача (1950) до професора (1967).
Він був завідувачем археологічного музею, завідувачем кафедри стародавнього світу та археології історичного факультету. Багато років викладав загальні та спеціальні курси на історичному факультеті, керував студентським науковим гуртком, двома археологічними експедиціями. Багато його учнів стали професійними археологами.
З 1965 по 1976 pр. – заступник декана з наукової роботи. З 1971 р. – член Польового комітету при Інституті археології АН УРСР. Впродовж 1965-1977 рр. був завідувачем кафедри історії Стародавнього світу та археології. Протягом 1977-2005 рр. Борис Андрійович працював професором кафедри історіографії, джерелознавства та археології.
Борис Шрамко гідно представляв Україну в наукових структурах ЮНЕСКО, був членом спеціалізованих наукових рад, керівником органів Товариства охорони пам'яток і культури, редколегій провідних фахових видань, науковим консультантом Українсько-німецької археологічної експедиції.
Борис Андрійович Шрамко зробив вагомий внесок в археологічну науку. Він досліджував широке коло пам’яток дніпро-донецького лісостепу від доби бронзи до раннього середньовіччя. Його зусиллями здійснено масштабні розвідки та розкопки в басейні Сіверського Дінця, Ворскли, картографовано та описано сотні нових археологічних об'єктів. Саме він відкрив бондарихинську археологічну культуру, досліджував Люботинське городище скіфського часу та Донецьке городище. Понад тридцять років науковець вивчав Більське городище, що ототожнюють із містом Гелон, яке згадав «батько історії» Геродот.
Усіх, знайомих з науковою спадщиною Бориса Андрійовича, вражає широта його наукових інтересів і величезна ерудиція. Прекрасний польовий археолог і вчений-теоретик, він займався різними проблемами, починаючи від епохи бронзи та закінчуючи добою середньовіччя. Втім, головне місце в його дослідженнях незмінно займали пам'ятки раннього залізного віку.
Вагомим напрацюванням ученого є ґрунтовні розробки проблем походження скіфської культури, етногеографії, соціальної історії та економіки Скіфії, металургії та ковальської справи, технології бронзоливарного та ювелірного виробництва, торгово-економічних зв’язків племен і народів півдня Східної Європи доби раннього заліза. Під його науковим керівництвом захищені 7 кандидатських дисертацій.
Учений протягом 50 років керував Сіверськодонецькою і Скіфо-Слов'янською експедиціями Харківського університету, польовими роботами яких були охоплені території Вінницької, Донецької, Київської, Полтавської, Сумської, Черкаської та Чернігівської областей України, Бєлгородської та Курської областей Росії, в результаті яких досліджено близько 50 тис. м². За цей час він відкрив нову археологічну культуру ‒ бондарихинську.
Справжньою перлиною його наукової спадщини стали багаторічні розкопки та публікація матеріалів славнозвісного Більського городища скіфського періоду в басейні річки Ворскла – найбільшого укріпленого поселення свого часу на теренах Європи.
Завдяки розкопкам Бориса Шрамка уточнено вік міста Харкова.
Борис Андрійович Шрамко – почесний професор Харківського університету (1996). Нагороджений багатьма медалями та орденами, серед них – два ордени Червоної Зірки (1943, 1945) та орден Богдана Хмельницького 3-го ступеня (2002). У 1996 р. першому в ХДУ йому було надано звання «Заслужений професор ХДУ». У складі кафедри Борису Андрійовичу у 1997 році була присуджена Республіканська премія імені Дмитра Яворницького Всеукраїнської спілки краєзнавців. У 1989 році він був визнаний переможцем конкурсу «Вища школа Харківщини – кращі імена». У 2001 році нагороджений знаком «Відмінник освіти України». Заслужений діяч науки та техніки України (2001).
Борис Андрійович Шрамко виховав цілу плеяду археологів, що зараз плідно працюють у багатьох наукових центрах нашої країни, займаючись широким спектром наукових проблем. За видатний внесок у дослідження історії міста, служіння науці та освіті у 2005 році Бориса Андрійовича нагороджено званням «Почесний громадянин міста Харкова».
Помер 8 липня 2012 року у м. Харкові.
Інформація підготовлена на основі відкритих інтернет-джерел
Оновлено: січень, 2025