Embedded Files
Видатний український мовознавець, перекладач, поліглот, мистецтвознавець, доктор філологічних наук (1952), професор (1953), почесний член Грецької академії наук, Кіпрської академії наук, а також Кіпрського та Грецького археологічних товариств Андрій Олександрович Білецький народився 12 серпня 1911 року в Харкові.
З дитинства майбутній учений здобув блискучу гуманітарну освіту. Він вільно володів французькою, німецькою мовами, латиною та давньогрецькою. Згодом самостійно вивчив новогрецьку, англійську, іспанську, турецьку, арабську, санскрит, китайську, японську, азербайджанську та інші мови ‒ загалом близько 90.
1933 року закінчив філологічний факультет Харківського університету. Працював бібліографом, потім редактором видавництва дитячої літератури.
Протягом 1937‒1941 років завідував кафедрою Харківського юридичного інституту (нині Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого), в у 1938‒1940 роках викладав латинську мову в Харківському педагогічному інституті іноземних мов.
У роки Другої світової війни перебував у евакуації в м. Томську разом із родиною. Був доцентом Томського університету (1941–1944), захистив там кандидатську дисертацію «Іменне основоскладання у грецькій мові» (1943).
Працював викладачем новогрецької мови Вищої дипломатичної школи Міністерства закордонних справ СРСР і водночас навчався в докторантурі Інституту мов та писемності народів СРСР (1944-1946). Докторську дисертацію, присвячену етимологічним дослідженням (на основі грецької лексики), захистив у 1952 році в Інституті мовознавства АН СРСР.
З 1946 переїхав до Києва. Протягом 1946-1987 рр. працював у Київському державному університеті імені Т. Шевченка (нині Київський національний університет імені Тараса Шевченка; завідував у різний час кафедрами латинської мови, загального мовознавства і класичної філології, романської філології) та Інституті мовознавства імені О. О. Потебні АН УРСР (нині Інститут мовознавства імені О. О. Потебні НАН України; старший науковий співробітник відділу словників). З 1988 року ‒ науковий консультант Інституту археології АН УРСР (нині Інститут археології НАН України).
Андрій Білецький був віцепрезидентом Товариства дружби «СРСР ‒ Греція». У 1957–1976 рр. кілька разів відвідував Грецію (як член делегації). У 1968 р. побував на Кіпрі. 1991 на запрошення Яннінського університету і Грецького археологічного товариства відвідав Грецію і виступив там з доповідями.
Андрій Білецький ‒ автор праць з філології класичної, загального мовознавства, семантики, топоніміки, ономастики, епіграфіки, романістики, палеографії, археології тощо («Принципи етимологічних досліджень», 1950; «Про власні імена ольвійських написів», 1957; «Грецькі написи на мозаїках Софії Київської», 1960; «Лексикологія і теорія мовознавства», 1972; «Природна мова і знакові системи», 1976).
Дослідник давньогрецького епосу та міфології, давньорусько-грецьких, давньорусько-візантійських, українсько-грецьких культурних зв’язків.
За його ініціативи в Київському державному університеті імені Т. Шевченка розпочалося викладання новогрецької мови. З 1952 року керував діалектологічними та фольклорними експедиціями університету в селах Надазов’я. Було зібрано різноманітний фольклорний матеріал: пісні, оповідання, казки тощо.
Для греків України розробив просту систему письма, придатну для всіх говірок та публікації текстів.
Уклав антологію античної поезії «Золоте руно» (1985), автор вступної статті та відповідальний редактор «Словника античної міфології» (1985). Андрію Білецькому належать літературно-критичні розвідки про творчість Езопа, Л. Ф. де Веги, Н. Казандзакіса, С. Мірівіліса та інших. А також переклади з античної та сучасної західноєвропейської літератури (Ж. Верна, В. Скотта, А. Барбюса). Здійснив перший повний український переклад «Історій» Геродота (1993).
Андрій Білецький помер на 84-му році життя 10 квітня 1995 р. в смт. Буча (Київська область).
Інформація підготовлена на основі відкритих інтернет-джерел
Створено: серпень, 2025
Page updated
Google Sites
Report abuse