06. Йегошуа
Иисус Навин Ісус Навин
Иисус Навин Ісус Навин
Цикл разбора всей книги
Книга Ісуса Навина (івр. ספר יהושע, Сефе́р Єгошу́а) — одна з книг Старого Заповіту, традиційно розташована одразу після П'ятикнижжя і є деякі автори, які схильні вважати її частиною Тори т. зв. «Шестикнижжям». Книга Ісуса Навина описує завоювання Ханаану племенами Ізраїлю та їх розселення після смерті Мойсея до часу смерті Ісуса Навина. Названа за іменем Ісуса Навина, сина Нуна, з племені Єфрема[1]. Вікіпєдія
📜 Анотація до книги Єгошуа (יהושע)
Погляд єврейської традиції
Книга Єгошуа відкриває нову епоху в історії Ізраїлю: завершення мандрів пустелею і входження до Обіцяної Землі. Це не просто хроніка завоювань, але свідчення Божого вірного здійснення Своїх обітниць, дарованих Аврааму, Ісааку та Якову.
🔹 Єгошуа бін Нун, учень Моше, постає як зразок лідера — сміливого, вірного, покірного до голосу Бога. Через нього Господь продовжує Свою дію: передає спадщину, встановлює порядок, і відкриває простір для святості серед народу.
🔹 Земля, яка розподіляється між племенами Ізраїлю, — це не лише географія, але духовна карта покликання. Кожен наділ — це місце служіння, єднання з Творцем, втілення завіту.
🔹 Книга акцентує важливість послуху Торе, центральної основи життя Ізраїлю. Вона завершується свідченням про вірність Єгошуа — відданого слуги Господнього, чия смерть не завершує дію Завіту, а передає його новим поколінням.