🌌 Небеса

фантастична притча

Де ти був коли Я основував землю? Сповісти ж Мені, якщо ти пізнав розум. (Иов.38:4)

Це був звичайний зимовий вечір, ніхто не міг передбачити, що станеться найближчим часом. Прогнози кінця світу лунали вже стільки разів, що всі давно вирішили — його не буде! На дворі — XXI століття, у світі набирала обертів нова релігія — так звана «Нова Ера», адже в щось треба вірити. Християнства дотримувалась лише «невелика купка фанатиків» — суспільству вони були нецікаві.

🚬 Двоє — і дві дороги

І це не дивно — ще з дитинства вона часто запитувала себе:

«Навіщо живе людина?..»

Такі думки бентежили її маленьке дитяче серце!

👁️ Зустріч, що змінила все

На новій роботі вона познайомилась з Ольгою, та її одразу попередили: будь з нею обережна бо вона— сектантка. Тримайся від неї подалі.»

До речі, Ірина так і робила, але одного разу в колективі розгорілась політична сварка. Та відповіді Ольги були напрочуд розумні та виваженні, Ольга відповідала як показалось Ірині дуже мудро.

«Як це — “темна сектантка” — так розумно міркує?..»

Іра вирішила дізнатись більше, бо ї зацікавила ця жіночка, та вона вирішила що запросить Ольгу пообідати! Чекати на час для запрошення виявилось не довго, бо вони зустрілись з нею в коридорі на роботі коли збирались до дому. Так і вийшла чудова нагода запросити Ольгу на вечерю в кафе! Ольга теж як виявилось була не проти, так вони вирішили сходити в найближче кафе аби поїсти морозива.

Там у них несподівано почалася цікава розмова. Слово за словом — і вони знайшли спільні теми. Для Ірини це було щось неймовірне, бо Ольга виявилась не просто цікавою людиною але ще і з дуже міцним інтелектом! Як виявилось для Ірини, вона відкрила для себе цілий світ. Для Ірини це був якийсь новий опит, і вона захотіла мати справу з цією цікавою жіночкою, ні їй захотілося з нею навіть дружити!

Місяці спілкування — і світ став ширшим, глибшим, цікавішим.

«А раптом і я так загину?..

Що далі? Невже — нічого?..
А раптом Ольга права?..
Я постану перед Творцем — і що скажу?..
Що була хорошою дружиною? Матір’ю?
А раптом цього мало?..
В Біблії ж написано — немає праведного.
Всі — грішники.
І що тоді?.. Я піду в пекло?..»

Ні, Іра не хотіла цього, тому ніч пройшла в тривозі. Цієї ночі вона довго думала як завтра піді йде до Ольги і розпитає її про те у що вона вірить.

🙏 День відповіді

Ніч пройшла але вона була дуже довгою, наступного дня вона підійшла до Ольги, та розповіла про свої переживання.

— Так, це правда, — сказала подруга.

— Якщо не покаєшся — загинеш, бо так говорить Святе Писання.

— Що ж мені робити?.. — злякано прошепотіла Іра.

— Попросити у Бога прощення!

— Що, так просто?..

— Так. Як просити вибачення у батьків.

У той дивовижний день Іра звернулась до Господа, що це був за день, все навкруги було як в день народження, пташки співали, життя виявилось таким чудовим і все буде тільки краще. З плечей злетів страшний тягар, душа промовляла:

«Я знайшла відповідь…»

🏠 Вдома

Примчавшись додому, Іра з порога ошелешила чоловіка:

— Я отримала відповідь! Ти розумієш?

— Яку відповідь?.. — здивувався Степан.

— На питання, що мучило мене все життя.

— Яке питання?

— Про сенс життя!

— А, це… Які дурниці, сенс життя один — живи!

— Ні, любий, слухай є сенс, і я його знайшла.

— Знайшла — ну й добре, поговоримо іншим разом.

Це засмутило Ірину бо вона думала що достатньо йому розповісти і він теж це побачить, а виявилось…

Скільки Іра не намагалась розповісти — Степан завжди мав відмовки.

❄️ Зимовий вечір

У той холодний вечір Іра повернулась із церковного спілкування, і їй дуже кортіло поділитись враженнями з чоловіком:

— Любий, ми сьогодні розбирали Об’явлення Івана Богослова. Так слухай, ознаки приходу Ісуса Христа вже всі здійснились. Ти розумієш, мені страшно за тебе і дітей. А раптом Господь прийде сьогодні? Мене Він забере — а ви залишитесь. Що я там без вас робитиму?..

— Що ти знову несеш? — обурився Степан, про що ти говориш? Вам там що мозки повністю забили. Краще подумай, що на вечерю, бо їсти дуже хочеться, знаєш байками солов’я не нагодуєш.

Іра, засмучена, понуривши голову, пішла на кухню. Вона знала — якщо Степан не хоче, не варто наполягати, її думки наповнив простий, земний запит:

«Що приготувати?..»

🚬 Степан стояв у дворі і думав…

«Чому вона така дивна?..
Чому їй мало моєї любові?..
Чому їй потрібен Бог?..
І що, якщо вона права?..
А раптом — справді — все це не вигадки?..
А раптом — Царство Небес дійсно існує?..
А раптом — я залишусь?..»

«Ну що за дурниці! Як вибити з неї цю маячню? Ех, знав би, що вона на роботі познайомиться з цією Ольгою — нізащо не дозволив би їй туди йти…»

Так розмірковував Степан, шукаючи спосіб «повернути» дружину до «нормального» стану. Але, несподівано йому здалось, раптом — потік яскравого світла. Небо ніби розірвалося, як від блискавки — з нерівним слідом. У розриві він побачив величне обличчя, йому так здалося що він Його знає. Спливли забуті моменти дитинства, коли бабуся розповідала про віру. Тоді він слухав її, ці розповіді були як казка перед сном. І саме тоді — у сні — він бачив цей образ. Тоді він прокинувся в страху, бабуся ніжно його пригорнула:

— Щось страшне наснилось?

— Та так… — відповів маленький хлопчисько.

Тоді сон забувся, але тепер — усе згадалося, да так яскраво, чітко, ясно, гостро.

«Що це?..»

 — Степан не міг відвести погляд.

💔 Залишені

Степан сидів, обхопивши голову руками.

«Чому я їй не вірив?..
Я ж не дурень,  я ж завжди знав, що Бог є, Думав — встигну!
А не встиг…»

У кімнату зайшли діти.
Валя — 20.
Коля — 18.

Добрі, виховані, Степан завжди ними пишався.

— Тату, ми щось не зрозуміли, ми зайшли на кухню — борщ вариться, а мами нема…

Увійшовши до кімнати, діти побачили батька — розбитого, заплаканого.

Як він повторював:

«Як же ми тепер житимемо?..»

— Де мама?
— Чому ти так себе поводиш?
— Тату, відповідай — де мама?

Степан підняв заплакані очі, хотів сказати багато, але лише обійняв їх.

Сльози — скупі, чоловічі, такі болючі та гіркі.

Згодом він заговорив:

— Мами більше нема…

— Що ти таке кажеш?

— Як це — нема?

— Де вона?

Як сказати їм те, що він бачив? Вони подумають що я збожеволів, та й сам про себе міг би так подумати.

Він набрався мужності:

— Діти… Мама була возносено з Церквою.

— Тату, ти що — з глузду з’їхав?
— Що значить — возносено?

— Сталося те, про що вона нам завжди говорила…

І Степан розповів.
Діти були приголомшені.

— Тату, може ти щось переплутав?
— Це ж… суперечить здоровому глузду…

Але більше їх хвилювало — як жити далі?

Після довгої тиші Степан сказав:

— Вона, охоплена світлом, сказала:

«Для вас ще є надія»!

Ходімо до її церкви, може там хтось пояснить, що нам робити…

Так і вирішили.

🕊️ Зміна серця

Які дивовижні бувають миті життя, за одну хвилину — з раціональних скептиків вони стали шукачами істини.

Суботній вечір закінчився, настала ніч. У домі Василенків ніхто не спав. В неділю зранку — вони буквально прибігли до дому молитви. Їм здавалося — вони перші, але здивуванню не було меж, бо вони побачили інших — таких самих залишених.

Деяких вони знали, бо колись церква влаштовувала пікніки — щоб показати, що віруючі люди нормальні, та і не тільки для цього, а ще щоб побути разом. Тоді це здавалося просто відпочинком, але зараз це була вже зовсім інша зустріч.

🤝 Зустріч із залишеними

Степан підійшов до Віктора Петренка, одного з тих з ким спілкувався на тих пікніках:

— Вітя, твою дружину теж забрали?

— Так…

— Вона сказала, що для тебе ще є надія?

— Сказала…

— А як це було?

Віктор не хотів ділитися подробицями.
Лише сказав:

— Як у Писанні: «Двоє лежать — одна береться, інший залишається».
Це було жахливо.
Тепла, ніжна Світлана змінилась на очах.
Сказала: «Для тебе ще є надія» — і зникла.
Я всю ніч не спав.
І от — я тут.
Але, здається, ми всі залишені.
І навряд чи хтось дасть нам відповідь…

Але вони помилялись.

📖 Голос Василя

До людей підійшов Василь — дяк на випробувальному терміні.
Люди одразу почали його питати:

— Як так сталося, що ти залишений?

Василь глибоко зітхнув:

— Знаєте… Це дружина мене привела сюди. Я погодився — для миру в домі. Люди тут добрі, наївні, щирі, до речі мені було добре серед них. Релігію я сприймав як моральний закон. Але… все, що нам проповідували — здійснилось.

— Одного разу дружина вмовила мене піти на заняття з есхатології. Там говорили: після того як церква буде забрана, залишеним буде дана надія.

Люди пожвавились почувши ці слова:

— Яка надія?

— Говорили: залишені будуть спасенні через пролиття своєї крові.

— Що ти кажеш?!
— Як це — спасіння через смерть?..

Василь не знав, що відповісти.

— Думаю, настало час темряви, церкви на землі більше нема. Як колись мені казали на заняттях: у Матвія — сіль втратила силу.

Немає тих, хто стримував сатану, та і проти кого він буде воювати? Проти тих, хто хоч щось знає. Нам доведеться померти, а хто не захоче — загине, але тоді брат казав: «Буде багато тих, що прийдуть від великої скорботи».

Значить — буде багато переможців страху.

❗ Голос протесту

Дехто обурився:

— Що це за Бог такий?
— Мало того, що ми залишились у цьому жаху — ще й померти, щоб спасатись?..

В Вечорі сім’я Василенків зібралась за столом. Діти ділилися враженнями — дивувались наївності викладачів, які з ентузіазмом прийняли новий порядок.

Батько слухав мовчки, потім запитав:

— Діти…

А що, як усе це — пастка? Що, як те, що ми бачили — не початок процвітання, а початок кінця?

Валя й Коля переглянулись.
— Тату, ти думаєш, що це… те саме, про що говорила мама?

— Я не просто думаю, я боюсь, що ми вже живемо в тому, що називається “велика скорбота”.

— Але ж усі щасливі, всі говорять про майбутнє…

— Так, але це саме і лякає!  Коли всі говорять: «мир і безпека» — тоді приходить несподіване.

— А що нам робити?

Степан подивився на дітей.
Його голос був тихим, але твердим:

— Ми не можемо змінити світ, хоча і попитаємось,  але скоріше можемо змінити себе. Мама казала, що для нас ще є надія. І я вірю — вона не просто так це сказала.

— Тату, ти думаєш, ми ще можемо мати спасіння, та побачимо маму?

— Я думаю, що тепер віра — це не просто якість, це вибір! І цей вибір — буде коштувати нам багато, можливо, навіть життя.

— Але ми ж молоді… Ми хочемо жити…

— Саме тому ми повинні жити так, щоб це мало сенс. Не просто існувати — а бути світлом у темряві.

Діти мовчали, їхні очі були повні сліз, але не від страху — від усвідомлення.

🕯️ Світло серед ночі

Тієї ночі ніхто не спав, в домі Василенків горіло світло, не електричне — духовне.

Вони молились, не за себе — за тих, хто ще не знає. За тих, хто повірив у рай на землі. За тих, хто не встиг. І в цій молитві — народжувалась нова надія. Надія, що навіть у темряві — можна бути світлом.

— Діти, пам’ятаєте, мама колись говорила про чипи? Що їх будуть вводити під шкіру…

— Так, тату, — відповів Коля. — Ми в інституті проходили нові технології, їх вводять на праву руку, через них можна зчитувати все — навіть емоційний стан.

— Сину, а можна цим станом керувати через чип?

— Ну… так, нам розповідали про перспективу «перевиховання» злочинців. Стоп… Тату, ти хочеш сказати, що це буде використано проти всіх?

— Саме так, синку, подивись, що написано в Біблії:

«І зробить він так, що всім — малим і великим, багатим і вбогим, вільним і рабам — буде дано знамено на праву руку або на чоло, і що ніхто не зможе ні купити, ні продати, хто не має знамена — імені звіра або числа імені його…»
(Об’явлення 13:16–18)

— Мудрість у тому, що це придумано людьми, — протяжно промовив батько.

— Так… — зітхнули діти. — Тату, треба щось робити, вони так й до нас доберуться. Тепер, при новому світовому порядку, це буде легко.

— Треба їхати в село, — запропонувала Валя. — Там у нас є хатинка, може, протримаємось, та і городина є.

Ідея здалась розумною, але минуло три роки — і сім’я Василенків так і не переїхала.

🕯️ Три роки після піднесення

Новий Уряд працював «на благо», здавалося, що світ живе в комунізмі, технології розвивались блискавично.

Щеплення чипами була добровільна, але нав’язлива. Без чипа — не працює комп’ютер, не відкривається інтернет, не діє транспорт. Гроші — електронні, «Ера».
Старі купюри — майже зникли. Навіть у зібранні, куди ходили Василенки, деякі почали сумніватись у проповідях.

«Все ж так добре… Чому ви говорите про зло?»

Але Степан і його діти продовжували вивчати святе Писання, Особливо — книгу Об’явлення.

🏛️ Іешуа бен Шалом

Світовим лідером став Іешуа бен Шалом, молодий, красивий, освічений. Його любили католики, юдеї, мусульмани, протестанти та і взагалі більшість людей! Він знав древні книги, мав дар переконання. Дехто називав його «спасителем світу». Але в громаді Степана його вважали антихристом.

До речі, офіційна церква не визнала факт піднесення.

«Це — атмосферне явище», — поясняли вони. Більшість прийняла це, а чому б і ні! Світ зажив спокійно.

⚠️ Четвертий рік. Червень

Старі гроші — остаточно вилучені. Без електронної реєстрації — не працює нічого. Магазини старого типу — зникають. Транспорт — лише з електронним проїзним.

Здавалося, що «відщепенців» не лишилось. Але в червні — все змінилось. За одну ніч — люди з чипами змінились. Зовні вони вигадали як ті самі що були до цього, але без емоцій. Говорили, так мов би були як під наркотиками, і постійно запитували:

— У тебе є реєстрація?

Це стало нав’язливою ідеєю.

🏃‍♂️ Рішення: тікати

У серпні почались арешти віруючих. Їх обезголовлювали.   Казні транслювали по всіх каналах. Тих, хто приймав чип — називали «розумними». Василенки і Петренки вирішили тікати — до матері Степана. Село було далеко, та і на них вже донесли.

На шляху — поліцейські машини.

Втекти було нікуди, їх посадили в авто.
І тут же попередили:

— Суду не буде.
Зареєструйтесь в списках причепитесь — і будете жити в розкошах, інакше — ешафот.

🩸 Вибір

Дорога до міста — останній час для роздумів.
Скільки мрій промайнуло…
Скільки нездійсненого…

Але ще раніше, коли йшли в село, вони домовились:

«Якщо нас схоплять — ми підемо на смерть.»

Вони знали з пророцтв, що ті, хто прийняв підшкірний чип і зареєстрований у світовій системі, будуть тяжко страждати. У космосі вже розгорнули глобальну ітернет мережу. Спочатку — для зручності, безкоштовного доступу. Але новий уряд використав її для тотального контролю. Ті, хто залишився в мережі — через чип — згодом будуть мучені. І помруть подвійною смертю. А ті, хто не прийняв начертання — ще мали надію.

Наші герої розуміли: справа не в чипі, а в системі, у контролі, що охопив світ.
Втекти можна було лише не засвітившись у мережі. Але тоді починала діяти стара слідча система — ще з XX століття.

🩸 Останнє випробування

По дорозі їх лагідно вмовляли:

— У вас ще все попереду. Ви молоді… Море, весілля, діти…Насолоджуйтесь життям! А після смерті що — нічого доброго…

Ці слова раптом оголили всю брехню, все — для тіла, а де душа?..

Прозріння.
Діти побачили: їхні мрії — не головне, головне — спасіння душі, життя вічне. Вони, як і батьки, утвердились у рішенні: Не зламатися!

Вони переглянулись, нічого не боліло.

Здійснилося!

Їхнє нове тіло — схоже на старе, але це — духовне тіло.

Це — воскресіння.

В одну мить — вони звернулися вгору, хоча «вгору» — умовно. Чому, бо земля була та сама, але інша.

👑 Перед Тим, Хто сидить на престолі

Вони стояли перед Тим, про Кого лише читали.
Він був — дивовижний.

Але раптом — думка:

«А якщо Він не прийме нас? Ми ж не прийняли Його раніше…»

Настала їхня черга.
Відкрились книги.
Зачитувались їхні справи.
З кожним гріхом — голови схилялись нижче.

«Все… Не помиловані… Все було даремно?..»

І раптом — як грім:

ПОМИЛОВАНІ!
Бо омили гріхи своєю кров’ю. За те, що не прийняли начертання.

Алілуя! — зазвучало в душі Степана.

Він підняв голову — і побачив:
Вони — не самі.
Біля престолу — восхищені.
Серед них — миле обличчя Ірини.

🌈 Зустріч

Оце була зустріч!
Радість.
Вигуки:

Алілуя Всевишньому!

Страшне — позаду.
Життя — триває.

Степан зустрів бабусю.
Вона познайомила його з прародичами.

Виявилось — у його роді було стільки спасенних!

«Так, — думав він, — вірний Бог, Вірний Обіцяний. Не залишив. Не покинув.»

📜 Епіграф до фіналу «Небес»:

«І побачив я душі обезголовлених за свідчення Ісуса і за Слово Боже… І вони ожили, і царювали з Христом тисячу років.»
— Об’явлення 20:4

Амінь.

2012 рік

Автор Сарагой Ханані

БЛАЖЕН: Сборник стихотворений (Russian Edition) 

Адамах: Человек: Chelowek Художественная книга

Книга Сарагой Ханани: Ноаах. В поисках утраченного мира Художественная книга

Обращение, в поисках себя ємоционалное произведение

Глубина: Братья: фантастическое произведение 

Цикл проповедей за 2018-2020 года 

Лукавый: Нимрод строитель башни (Russian Edition)