Олена довго дивилась в одну точку, її тіло мовчки кричало про глибоке зосередження. Думки змінювали одна одну, внутрішнє споглядання, пошук відповідей — розбурхували її розум. Весь її світ — ламався. Те, що здавалося міцним, перетворювалось на руїни.

Ще зовсім недавно вона — освічена, раціональна, з чітким матеріалістичним світоглядом — не могла зрозуміти, що відбувається. Її чоловік, Михайло, тяжко хворів, жоден лікар не міг поставити діагноз. Він згасав — без причини, у фізичних муках.

Олена була готова на все, аби дізнатися, що з ним, вона завжди сміялась із розмов про «порчу» чи «чаклунство».

«Це ж нісенітниця!»

— Так думала вона, Але тепер — сумнівалась.

👁️ Зустріч на межі

Після чергового прийому у лікаря, дорогою додому, їм зустрівся чоловік.
Його очі буквально — пронизували.

— Вам лікарі не допоможуть.
— На вашого чоловіка здійснено атаку — духовну атаку.
— Якщо не звернетесь до Христа — він помре.
— Його стара природа не хоче його спасіння.

Олена й Михайло застигли, розум кричав: «Брехня!»
Але щось — тягнуло слухати.

Вони міркуючи пішли далі.

«Релігійники… їх зараз багато», — думали вони.

Але наступного ранку, коли Михайлу стало зовсім зле, Олену охопила безпорадність.

«Що робити?..»

І раптом — Михайло прошепотів:

— Оленка…

А може той чоловік мав рацію?..

Але Олена не хотіла навіть слухати!

🩺 Голос досвіду

Наступного дня вони пішли до іншого лікаря — за порадою подруги.
Коли вони буди в кабінеті лікаря…

— чоловік поважного віку, з добрими очима, подумавши сказав:

— Я не знаходжу причини, маючи досвід, я не можу зрозуміти що з вашим чоловіком, але скажу вам щось важливе.

Я — віруючий! Не вважайте мене недалекою людиною, я до цього тобто  до віри прийшов через досвід. Розумієте, людина — це диво, я бачив випадки безпричинного згасання, але все ж таки причина була. Знов таки кажу не вважайте мене не освіченою людиною, але я все ж таки вам скажу:

Це — духовний удар.

У народі це зветься як «порча». у християнстві — «прокляття», тобто щось з вашою душею сталося. Вам потрібен Бог, тільки Він може змінити це.

Олена мовчки слухала.

— Можете вірити або ні, але вчора нам сказали те саме…

Може ви маєте рацію, може порадите до якої церкви нам піти?

(Це була остання надія Олени, бо вона дуже сильно любила свого чоловіка)

— Так, я можу порадити свою, але головне — щоб там діяла Благодать.

— Пане лікарю, ви розумієте що ми не розуміємо і половини ваших слів… Але що робити ми прийдемо.

🕊️ Ворота невідомого

Ще вчора — атеїсти, сьогодні — в змішаних почуттях, вони входять у ворота невідомого.

Душа… Що це таке? Ми говоримо — але чи розуміємо?

Михайло думав:

«Навіщо мені життя? Я борюсь, але чи варто? Я лише завдаю болю тій, хто мене любить…»

І раптом його накрила — хвиля тепла.

«Оленка, ти не просто дружина, ти — мій друг, мій помічник, ти борешся, коли я здаюсь, Ми з тобою майже одне ціле.»

📖 Повернення до кореня

Михайло заплакав.
Сльози — важкі, чоловічі.

-         «Чому це зі мною?..»

-         Світ звузився до одного — до болю.

-         «Як хочеться жити… Як хочеться дихати повною груддю…»

-         І тоді — рука потягнулась до полиці.

Біблія! Стара, ще від бабусі. Вона — знала Бога, освічена, зберігала віру навіть у часи громадянської війни. Скільки вона плакала за своїх дітей і молилася… Потім — за онуків, очікуючи їхнього навернення. На жаль, діти так і не стали християнами, та і онуки — теж. Навіть сам Михайло не розумів нав’язливої ідеї улюбленої бабусі — щоб він, освічений чоловік, ходив до церкви. Він не раз хотів віддати ту книгу в «органи», щоб вона більше не маячила перед очима. А потім, потім забув про неї (і це дивно). А нещодавно знайшов — коли перебирали книги, щоб здати на макулатуру. Так, потрібні були гроші на лікування, довелося продати рідкісні видання книг, що зберігались у родині. До речі серед інших книг знайшлась і Біблія, так рука не піднялась її продати.

Пам’ять.

Нагадування про віру бабусі, про те, що вона все життя знала якусь таємницю, яка допомагала їй жити.

Михайло, розмірковуючи, розгорнув книгу навмання і прочитав:

Бо як тіло без духа мертве, так і віра без діл мертва. (Як.2:26)

Що! Це можливо відповідь на моє питання!

Ця думка сильно вразила його.

Ця думка глибоко вразила його.

Михайло, як вдумливий і розсудливий чоловік, не міг пройти повз.

Віра…

Він і раніше знав, що без віри людина нічого не досягне, але ніколи не пов’язував це з вірою в Бога! Вона тобто бабуся, була справді щасливою людиною, людиною віри.

Якщо Що б не трапилось — вона повторювала:

Господь побачить!

💔 Молитва з глибини болю

Щойно Михайло задумався про віру — як біль нагадала про себе, нестерпно.

В серці промайнула підла думка:

Може закінчити з цим невиносним життям!

На його стогін прибігла дружина:

— Може, тобі щось дати? Чимось допомогти?

О! Я бачу — ти взяв Біблію бабусі, і що ти там прочитав?

Михайлу стало навіть смішно — цікавість дружини перевершила співчуття.

Але дивно — після її запитання біль вщухла.

— Я прочитав дивовижні слова: «Віра без діл мертва».

— Як цікаво! Ми ж з тобою стараємось вилікувати тебе, я вірю, що тобі допоможуть, і це — теж віра!

Раптом її охопив захват.

— Це ж підказка! Розумієш? Розумієш?.. — зі сльозами на очах, майже пошепки.

— А може, спробуємо помолитися?

(прошепотіла кохана)

— Лено, ми ж не знаємо молитов…

— Нічого, як уміємо, як вийде.

(Це було слово надії)

— Добре, давай! Майже вигукнув!

Вони завмерли, очікування чогось інтимного, важливого, хотілось просити Бога, хотілось волати. Але замість слів — плач, глибокий, справжній.

Це були не просто сльози — це було ридання.

Біль, усвідомлення всієї нікчемності життя.

— Господи, прости! Прости, якщо можеш!

— кричала Олена! Її розривало на частини, душа плакала.

Михайло, не звиклий показувати емоції, теж ледве стримувався.

Плач дружини, її крик — пробудили в ньому щось забуте, сльози текли по щоках. І з кожною сльозою — біль відступала.

— Кохана… Я хочу в церкву, я бачу — мені стає легше, ти не уявляєш але біль зникає.

— Так, дорогий, ти навіть на обличчі змінився!

🕊️ День воскресіння

Неділя наближалась томливо, дуже довго. Здавалося — минула вічність з моменту першої молитви. І ось — настав день, супруги збирались швидко. Їм так не терпилося побачити — що там, у церкві?

На диво в  Михайла нічого не боліло, це додало рішучості. Миколай Іванович — лікар — чекав їх біля входу.

(бо вони його попередили завчасно)

— Бачу, з вами щось трапилось?

— Так! Це неймовірне чудо! Ми молились — і мені стало легко, це не передати словами, розповісти — не повірять!

— Чому ж, повірю, — сказав лікар. Я це знаю, бачив не раз чудо преображення. Але мерщій ходімо на служіння, може, Господь зробить для вас ще щось благословенне.

🌿 У храмі

Багато в молитовному будинку що здивувало подружжя. Церква була не такою, як вони звикли. Колись у Чернігові вони заходили до історичної церкви — і запам’ятали красу, убранство, ризи священників. А тут — усе інакше, але не неприязно, навпаки — затишно, просто, доступно. Миколай Іванович провів їх до середини залу. Дивно але лавочки— прості, дерев’яні. Не встигли роздивитись — як заспівав хор.

О як же це було дивно!

Урочисто, благородно, це була не просто музика, це було щось пронизливе.

Чоловік стояв і молився, губи самі шепотіли слова вдячності Богу. Він глянув на Олену, вона теж молилась, і плакала. Ніхто не знав про що вона молиться, а молилася вона про те що страждала стільки років не звертаючись до того хто її так довго чекав.

Її обличчя — скинуло роки, вона була знову така, як тоді — в інституті, свіжа, красива, ніжна.

Це було те, що Бог показав йому в церкві.

📖 Проповідь

На кафедру вийшов проповідник, всі встали. Проповідник говорив чітко, зрозуміло, красномовно. Але, головне — про те, що так торкалось серця. Він говорив про Христа, про ціну, заплачену за нас, про життя, сповнене радості, про свободу, даровану Творцем. Все це так добре лягало на серце, життя набувало сенсу, хотілось жити, жити — повною груддю. і насолоджуватись кожним днем.

2012 рік

Автор Сарагой Ханані

БЛАЖЕН: Сборник стихотворений (Russian Edition) 

Адамах: Человек: Chelowek Художественная книга

Книга Сарагой Ханани: Ноаах. В поисках утраченного мира Художественная книга

Обращение, в поисках себя ємоционалное произведение

Глубина: Братья: фантастическое произведение 

Цикл проповедей за 2018-2020 года 

Лукавый: Нимрод строитель башни (Russian Edition)