Слушать онлайн: 07 Глава слушать 07 Глава слушать Телеграмм канал
Прямая речь Ийова, ответ ЭЛИФАЗУ (Эль это золото)
1/ Да ВЕДЬ есть СРОК служению НА ЗЕМЛЕ МУЖЧИНЕ, И ДНИ ЕГО - КАК ДНИ НАЕМНИКА.
/2/ КАК РАБ ПРОСИТ ТЕНИ И КАК НАЕМНИК ЖДЕТ ПЛАТЫ ЗА ТРУД –
/3/ ТАК Я ПОЛУЧИЛ В НАСЛЕДИЕ МЕСЯЦЫ ТЩЕТНОСТИ, И НОЧИ НЕВЫНОСИМЫЕ ПРЕДНАЗНАЧИЛИ МНЕ:
/4/ ЕСЛИ ЛЕГ Я И СКАЗАЛ себе: «КОГДА ВСТАНУ Я?» - И ТЯНЕТСЯ ВЕЧЕР, И СЫТ Я БЕССОННИЦЕЙ ДО РАССВЕТА;
/5/ ОДЕЛАСЬ ПЛОТЬ МОЯ В покрывало из КОПОШАЩИХСЯ ГАДОВ И КОМКОВ ПРАХА, КОЖА МОЯ СМОРЩИЛАСЬ И ГНИЕТ,
/6/ МОИ ДНИ МЕЛЬКАЮТ быстрее, ЧЕМ ТКАЦКИЙ ЧЕЛНОК, И КОНЕЦ ИХ - БЕЗНАДЕЖНОСТЬ...
/7/ ПОМНИ, ЧТО ВЕТЕР - вся ЖИЗНЬ моя, НЕ УВИДИТ СНОВА БЛАГА ГЛАЗ МОЙ,
/8/ НЕ РАЗГЛЯДИТ МЕНЯ ГЛАЗ СМОТРЯЩЕГО НА МЕНЯ, НЕ УСПЕЕШЬ направить ГЛАЗА ТВОИ НА МЕНЯ - И НЕТ МЕНЯ!
/9/ РАССЕЯЛОСЬ ОБЛАКО И ИСЧЕЗЛО - ТАК СХОДЯЩИЙ В ШЕ’ОЛ НЕ ПОДНИМЕТСЯ И3 него.
/10/ НЕ ВЕРНЕТСЯ БОЛЬШЕ В ДОМ СВОЙ, И БОЛЬШЕ ЕГО НЕ УЗНАЕТ само МЕСТО ЕГО...
/11/ ТАК И Я НЕ СОМКНУ УСТА, ГОВОРИТЬ БУДУ, КОГДА ДУХ МОЙ СТЕСНЕН, ПОВЕДУ РЕЧЬ, КОГДА ГОРЬКО ДУШЕ:
/12/ РАЗВЕ МОРЕ Я ИЛИ ЗМЕЙ (плизиозавр?) МОРСКОЙ (плизиозавр?) -ЧТО ТЫ ПОД СТРАЖУ БЕРЕШЬ МЕНЯ?
/13/ КАК СКАЖУ Я: «ПРИНЕСЕТ ОБЛЕГЧЕНИЕ МНЕ ЛОЖЕ МОЕ. С ПОСТЕЛЬЮ МОЕЙ РАЗДЕЛЮ МОИ СТРАДАНИЯ -
/14/ ТАК измучишь Ты МЕНЯ СТРАШНЫМИ СНАМИ, И ВИДЕНИЯМИ МЕНЯ ПРИВОДИШЬ ТЫ В УЖАС,
/15/ И уже ПРЕДПОЧЛА ДУША МОЯ быть ЗАДУШЕННОЙ: СМЕРТЬ ей лучше, ЧЕМ КОСТИ МОИ!
/16/ Мне ОТВРАТИТЕЛЬНО все, НЕ ВЕЧНО ЖИВУ, ОСТАВЬ МЕНЯ: ВЕДЬ ДНИ МОИ - ТЩЕТА!
/17/ КТО ТАКОВ МУЖ, ЧТОБЫ ТЫ ВОЗВЕЛИЧИЛ ЕГО, И ВНИМАНИЕ СВОЕ НА НЕГО ОБРАТИЛ,
/18/ И ПРИПОМИНАЛ ЕГО ПО УТРАМ, ЕЖЕМИНУТНО ЕГО ИСПЫТЫВАЛ?
/19/ СКОЛЬКО времени еще ТЫ ОТ МЕНЯ НЕ ОТВЕРНЕШЬСЯ, НЕ ОСТАВИШЬ МЕНЯ В ПОКОЕ, чтобы ХОТЬ дать МНЕ ПРОГЛОТИТЬ СЛЮНУ?
/20/ ГРЕШЕН (châṭâ') Я - но ЧТО Я СОДЕЯЛ ТЕБЕ, СТРАЖ (nâtsar: хранить) АДАМА? ЗАЧЕМ ПОСТАВИЛ ТЫ МЕНЯ МИШЕНЬЮ СЕБЕ, И СТАЛ Я САМ СЕБЕ В ТЯГОСТЬ?
/21/ И ЧТО ТЫ НЕ ПРОСТИШЬ МОЕ ПРЕСТУПЛЕНИЕ И не УБЕРЕШЬ прочь с глаз Своих БЕЗЗАКОНИЯ МОИ? ВЕДЬ СЕЙЧАС ЛЯГУ Я В ПРАХ, И СТАНЕШЬ МЕНЯ ИСКАТЬ - НО НЕТ МЕНЯ!».
1 Чи радше життя людини на землі не є випробуванням, і його життя, наче того, кого найнято на день?
2 Чи наче раб, що боїться свого пана і схопив тінь, чи наче найманець, що очікує своєї винагороди.
3 Так і я переніс порожні місяці, ночі ж болів мені дано.
4 Якщо засну, кажу: Коли день? Як же встану, знову: Коли вечір? А буваю я повним болів від вечора аж до ранку.
5 Моє ж тіло покривається гноєм червяків, вяну ж, обскрбуючи грудки землі від мого гною.
6 А моє життя легше від бесіди, згинуло ж воно в марній надії.
7 Згадай, отже, що мій дух - життя, і моє око більше не повернеться, щоб побачити добро.
8 Не побачить мене око того, хто мене бачить. Очі твої на мені, і більше мене немає,
9 наче хмара стерта з неба. Бо якщо людина зійде до аду, більше не вийде,
10 ані більше не повернеться до власного дому. Ані більше його не впізнає його місце.
11 Отже, я вже не спиню моїх уст, говоритиму будучи в скруті, охоплений (бідою) відкрию гіркоту моєї душі.
12 Яким морем я є, чи змієм, що Ти настановив наді мною сторож?
13 Я сказав, що: Мене потішить моє ліжко, відкрию ж до себе самого власне слово на моєму ліжку.
14 Ти мене страшиш снами і перелякуєш мене видіннями.
15 Забереш від мого духа мою душу, від смерті ж мої кості.
16 Бо не житиму на віки, щоб терпіти. Відступи від мене, бо моє життя марне.
17 Бо чим є людина, що ти її вивищив, або що ти приклав до нього розум,
18 чи нагляд чиниш над ним до ранку, і його судиш до спочинку?
19 Доки не покидаєш мене, ані не відпускаєш мене, доки проковтуватиму мою слину в болі?
20 Якщо я згрішив, що Тобі можу зробити, Тобі, що знаєш людський ум? Навіщо Ти мене поставив твоїм оскаржувачем, я є для Тебе тягарем?
21 І навіщо Ти не забув мої гріхи і не очистив мого гріха? Тепер же я піду в землю, коли встаю в ранці більше мене немає.
1 Разве (не обозначено) человеку (время) службы на земле и не как дни наемника дни его?
2 Как раб дожидается тени (вечерней) и как наемник ждет платы своей,
3 Так достались в удел мне месяцы суетные, и ночи страдания назначены мне.
4 Когда ложусь, говорю: "Когда (уж) встану?" И длится вечер, и ворочаюсь я досыта до утра.
5 Покрыта плоть моя червями и комьями праха, кожа моя иссечена и истаивает.
6 Дни мои бегут быстрее челнока и кончаются без надежды.
7 Вспомни, что лишь дуновение - жизнь моя, (уж) не придется глазам моим видеть доброе.
8 Не увидит меня око зрячее, ко мне (обратятся) глаза Твои - но (уже) нет меня!
9 Исчезает облако и уходит; так нихсодящий в могилу не поднимется (вновь),
10 Не вернется больше в дом свой, и не узнает его больше место его.
11 (Потому) и я не буду удерживать уст моих, говорить буду в стеснении духа моего, жаловаться буду в горести души моей.
12 Разве море я или морское чудовище, что ставишь Ты стражу надо мной?
13 Когда говорю я: утешит меня постель моя, понесет (разделит) со мной жалобу мою ложе мое, -
14 Ты ужасаешь меня сновидениями и видениями пугаешь меня.
15 И предпочитает душа моя удушение, смерть - (существованию) костей моих.
16 Надоело мне. Ведь не вечно жить мне! Оставь меня, ибо тщета - дни мои.
17 Что человек, что Ты возвеличиваешь его и что обращаешь на него вниманье Твое,
18 Вспоминаешь его по утрам, каждое мгновение испытываешь его?
19 Доколе Ты не оставишь меня, не отступишь от меня, (не дашь) мне проглотить слюну мою?
20 (Пусть) промахнулся я, но что сделал я Тебе, Хранитель человека? Зачем поставил Ты меня мишенью Себе, так что стал я в тягость себе (самому)?
21 И почему не прощаешь Ты промаха моего и не снимаешь (с меня) беззакония моего? Ибо ныне во прах лягу, и станешь искать меня - но (уж) нет меня!