Embedded Files
Обери життя
(роздуми)
Обери життя
(роздуми)
Пилат вдивлявся в блакитні очі нещасного, що стояв перед ним, бо ніяк не міг збагнути — хто перед ним?
Прокуратор Юдеї не раз бачив розбійників і бунтарів, він заздалегідь знав, як вони поводяться. А цей — дивився на прокуратора, і з його очей виходила якась незрозуміла сила.
Пилата направили в цю провінцію як небажаного для Риму, Юдея була постійно бунтівна земля. Він не чекав нічого доброго в цьому зловісному місті.
Але цей чоловік... Хто він?
Пилат розмірковував, вдивляючись у блакитні очі, ніби чекав чогось. Та раптом із глибини його нутра прозвучало глухе запитання:
«Ти Цар Юдейський?»
Йешуа відповів:
— Від себе ти це кажеш, чи інші сказали тобі про Мене?
— Як дивно він говорить зі мною... Не як розбійник.
Подумав намісник…
Пилат знав цей тон — так говорив імператор Риму. І цей, Ісус, говорив також майже так само, так би мов мав владу.
Прокуратор підвищив голос:
— Хіба я юдей? Твій народ і первосвященики передали Тебе мені, що Ти зробив?
Йешуа відповів:
— Царство Моє не від цього світу. Якби Царство Моє було від цього світу, слуги Мої боролися б, щоб Я не був переданий юдеям. Але нині Царство Моє не звідси.
Прокуратор не міг збагнути — хто ж перед ним?
— То Ти Цар?
Йешуа відповів:
— Ти кажеш, що Я Цар! Я на те народився і на те прийшов у світ, щоб свідчити про істину, кожен, хто від істини — слухає голос Мій.
У цей момент у Пилата промайнула думка:
Про що Він говорить? Про яку істину? Я знаю — істини не існує! Рим послав мене в цю Юпітером забуту країну. Тут постійні бунти, наче на Везувії, а Він говорить про істину…!
Але вголос сказав:
— Що є істина?
І, сказавши це, знову вийшов до юдеїв:
— Я не знаходжу в Ньому жодної вини.
Його думки скакали в голові, мов необ’їжджений кінь.
— Ні, це не розбійник… Вони просто заздрять Йому… Вони ненавидять Його… Але який погляд, який голос…
Все це тривожило серце Пилата.
Прокуратор вирішив відпустити Його. Ним керували суперечливі почуття: він не хотів бунту, і в глибині душі боявся цього Чоловіка.
О Юдеє! Як складно в цій провінції!
Пилат знову вийшов до народу:
— Є у вас звичай, щоб я одного відпускав вам на Песх, хочете, відпущу вам Царя Юдейського?
Об’явив Пілат з іронією…
Але тут почалося…
Пилат зовсім не очікував такої реакції — все суперечило здоровому глузду.
І знову всі закричали:
— Не Його, а Варавву!
А Варавва був розбійник.
Чи очікував Пилат такого? Ні! Він думав, що простий філософ, «чудотворець» буде ближчий народу, ніж розбійник. Але Пилат погано знав історію цього народу — тут завжди вбивали своїх пророків.
Може, якщо Його побити, вони змилуються і попросять відпустити?
Тоді Пилат узяв Ісуса і наказав бичувати Його. А воїни, сплівши терновий вінець, поклали Йому на голову, одягли в багряницю і глузували:
— Радій, Цар Юдейський! І били Його по щоках.
Після побиття Пилат не міг дивитися на нещасного — це був знівечений чоловік. Але найстрашніше — Він не проклинав, а дивився на Пилата блакитними западинами очей, повними любові й лагідності.
Пилат знову вийшов і вигукнув:
— Ось, я виводжу Його до вас, щоб ви знали: я не знаходжу в Ньому жодної вини.
Йешуа вивели перед натовпом — у терновому вінці й багряниці.
І сказав Пилат:
— Ось, Чоловік!
Коли первосвященики і слуги побачили Його, то закричали:
— Розіпни, розіпни Його!
Пилат сказав:
— Візьміть Його ви і розіпніть, бо я не знаходжу в Ньому вини.
Юдеї відповіли:
— Ми маємо закон, і за нашим законом Він має померти, бо зробив Себе Сином Божим.
Що? Сином Божим?
Хто ж Він?...
Пилат бачив усе, все було не так…
Сильний воїн, що пройшов страшні битви, зараз був у тривозі, все тіло пронизав жах. З одного боку — імператор Риму, з іншого — ця Людина.
А раптом Він справді той, ким Себе називає?
Почувши, що Його називають Сином Божим, Пилат ще більше злякався.
І знову увійшов у преторію, запитав Йешуа:
— Звідки Ти?
Але Йешуа не відповів.
Пилат з гнівом запитав:
— Мені не відповідаєш? Хіба не знаєш, що я маю владу розіп’яти Тебе і владу відпустити Тебе?
Йешуа відповів:
— Ти не мав би наді Мною жодної влади, якби не було дано тобі згори. Тому більший гріх на тому, хто передав Мене тобі.
Без сумніву — подумав Пилат — це не просто людина. Він не плакав, не благав, не скиглив. Так Ісус говорив владно — голосом Милостивого Володаря.
Тут Пилат згадав, що вранці заходила його дружина.
Вона сказала:
— Нічого не роби Тому Праведнику, бо я нині уві сні багато постраждала за Нього.
А Пилат знав свою дружину — вона не турбувала його через дрібниці. Та він і сам бачив — це не просто людина. З того часу Пилат шукав, як би Його відпустити.
А народ кричав:
— Якщо відпустиш Його — ти не друг кесарю!
Кожен, хто робить себе царем — противник кесарю!
Що це за народ?
Пилат не просто вагався — він мучився питанням:
— Що робити?
А думки скакали, він розмірковував над словами філософа. Перед ним відкрилася не просто особистість — перед ним стояла Істина! Знівечена, принижена, але не зламана Істина!
А, народ продовжував кричати:
— Не друг кесарю!
Пилат, почувши це, вивів Ісуса і сів на судилище, на місці, що зветься Ліфостротон, а по-єврейськи — Гаввафа.
Тоді була п’ятниця перед Пасхою, і шоста година.
І сказав Пилат юдеям:
— Ось, Цар ваш!
Але вони закричали:
— Візьми, візьми, розіпни Його!
Пилат каже їм:
— Царя вашого розіпну?
Первосвященники відповіли:
— Немає в нас царя, окрім кесаря.
Пилат розумів — тут заздрість, заздрість у священників, і страх, страх перед Римом.
І тоді, нарешті, він передав Його їм на розп’яття. І вони взяли Ісуса і повели.
Пилату здавалося, що він зміг позбутися страшного суду — суду над Сином Божим.
(Пилат не знав, що згодом він ще немало постраждає від наслідків того страшного дня.)
Ісус несучи Свій хрест, Він вийшов на місце, зване Лобне, по-єврейськи — Голгофа.
Там розіп’яли Його, і з Ним двох інших — одного по один бік, другого по інший, а посередині — Йегошуа.
Прокуратор наказав написати напис і прибити його на хресті.
Написано було:
Ісус Назарянин, Цар Юдейський.
Цей напис читали багато юдеїв, бо місце, де був розіп’ятий Ісус, було недалеко від міста.
І написано було по-єврейськи, по-грецьки, по-римськи.
З того дня Пилат не переставав думати про ті слова, що сказав йому Йегошуа:
«Якби ти знав, що є істина…»
Так, міцний воїн думав про істину. Думав:
А що ж насправді? Що насправді є істина?
📜 Історичні перекази про подальшу долю Пилата
За свідченням Євсевія Кесарійського (IV століття), Пилат був засланий до В’єна в Галлії, де різні нещастя зрештою привели його до самогубства.
Інша апокрифічна легенда розповідає, що його тіло після самогубства було скинуте в Тибр, але це викликало таке обурення води, що тіло витягли, перевезли до В’єна і втопили в Роні. Там відбулися ті ж самі явища, і врешті-решт його довелося втопити в озері, названому його ім’ям, на висоті 1548 метрів під Люцерном.
На цьому місці нині — верхове болото. У Швейцарії ця легенда настільки відома, що головна гора Люцерна названа горою Пилата — Pilatusberg.
За іншими повідомленнями, Пилат був страчений Нероном.
У В’єні зберігається пірамідальна колона цирку (іподрому), яку довгий час вважали «гробницею Пилата».
Цей текст — не просто історія. Це роздуми про вибір, про істину, про людську слабкість і божественну силу. Якщо бажаєте, я можу допомогти оформити його як поетичну притчу, драматичну сцену чи навіть частину вашої біблійної бібліотеки. Як би ви хотіли продовжити?
2012 рік
Автор Сарагой Ханані
БЛАЖЕН: Сборник стихотворений (Russian Edition)
Адамах: Человек: Chelowek Художественная книга
Книга Сарагой Ханани: Ноаах. В поисках утраченного мира Художественная книга
Обращение, в поисках себя ємоционалное произведение
Глубина: Братья: фантастическое произведение
Page updated
Google Sites
Report abuse