Эврейский новый завет

Деятельность 7

1 Коген гагадоль спросил: "Справедливы ли эти обвинения?"

2 и Стефан сказал: "Братья и отцы, выслушайте меня! Эло’им славы явился Аврагаму авину в Месопотамии, до того, как тот переселился в Харан,

3 и сказал ему: 'Оставь свою землю и свою семью и иди в землю, которую Я укажу тебе'*. (*Быт 12:1)

4 Итак, он покинул землю Халдеев и стал жить в Харане. После того, как умер его отец, Эло’им велел ему переселиться в землю, в которой вы сейчас живёте.

5 Он не дал ему в ней наследства даже на стопу;* (*Вт 2:5) но всё же обещал отдать её во владение ему и его потомкам после него* (*Быт 12:7; 13:15; 15:4,7, 18-21; 17:8; 24:7; 48:4), хотя в то время у него ещё не было детей.

6 Вот что Эло’им сказал ему: 'Твои потомки будут переселенцами в чужой стране, где они будут находиться в рабстве и угнетении четыреста лет.

7 Но Я буду судить народ, который их поработит, - сказал Эло’им, - и после этого они выйдут оттуда и будут поклоняться Мне на этом месте'*. (*Быт 15:13-14,16)

8 И Он дал ему заповедь о брит-миле (обрезание). Итак, он стал отцом Йицхака и совершил тому брит-милу (обрезание) на восьмой день, а Йицхак стал отцом Яакова, Яаков стал отцом Двенадцати Патриархов.

9 Патриархи же стали завидовать Йосефу и продали его в рабство в Египет. Однако ЯХВХ был с ним*; (*Быт 37:11, 28; 39:1-3, 21, 23)

10 Он избавил его от всех несчастий и дал ему мудрость и расположение фараона, египетского царя, который назначил его главным управляющим Египтом и всем своим домашним хозяйством*. (*Быт 41:37-44)

11 И настал голод, повлёкший за собой множество страданий во всём Египте и в Канаане*. (*Быт 41:54, 42:5)

12 Когда же Яаков услышал о том, что в Египте есть хлеб, он в первый раз послал туда наших отцов.

13 Когда те были там во второй раз, Йосеф открылся своим братьям*, (*Быт 45:1) и семья Йосефа стала известна фараону.

14 Йосеф затем послал за своим отцом Яаковом и за всеми своими родными, которых было семьдесят пять человек.

15 Яаков приехал в Египет и там умер, как и другие наши предки.

16 Тела их были перенесены в Шхем и захоронены в гробнице, которую Аврагам купил у семьи Хамора из Шхема за некую сумму.

17 По мере того, как приближался срок исполнения обещания, данного Эло’им Аврагаму, наш народ в Египте стремительно возрастал в количестве,

18 до тех пор, пока в Египте не появился новый царь, не знавший об Йосефе*. (*Исх 1:7-8)

19 С жестокостью и коварством этот человек принуждал наших отцов бросать на улице своих детей, чтобы никто из них не остался в живых.

20 Именно тогда и родился Моше, и был прекрасен в глазах Эло’им. Три месяца он рос в доме своего отца;

21 и когда он был оставлен, дочь фараона взяла его и воспитала как собственного сына.

22 Итак, Моше научился всей мудрости египтян и стал хорошим оратором и деятельным человеком.

23 Когда же ему исполнилось сорок лет, он решил навестить своих собратьев-израильтян.

24 Увидев, как с одним из них жестоко обращаются, он вступился и отомстил за него, сразив египтянина.

25 Он полагал, его братья поймут, что его рукой Эло’им спасает их, но они этого не поняли.

26 На следующий день он появился там во время ссоры и хотел помирить ссорящихся, говоря: 'Вы же братья! Зачем вы замышляете причинить вред друг другу?'

27 Тогда тот, кто обижал своего товарища, оттолкнул Моше и сказал: 'Кто назначил тебя нашим начальником и судьёй?

28 Ты хочешь убить меня так же, как вчера убил египтянина?* (*Ис 2:14)

29 Услышав это, Моше бежал из страны и стал изгнанником в земле Мидьян, где у него родилось два сына.

30 Ещё через сорок лет приобретенный ЯХВХ явился ему в пустыне возле горы Синай в пламени горящего тернового куста*.(*Исх 3:12)

31 Увидев это, Моше поразился зрелищу; а когда он подошёл ближе, чтобы рассмотреть повнимательней, раздался голос ЯХВХ:

32 'Я Эло’им твоих отцов, Эло’им Аврагама, Йицхака и Яакова'. Моше задрожал от страха и не осмеливался взглянуть.

33 ЯХВХ сказал ему: 'Сними свои сандалии, так как место, на котором ты стоишь, — святая (выделенная) земля.

34 Я увидел, как притесняют Мой народ в Египте, услышал их плач и спустился, чтобы спасти их; и теперь Я пошлю тебя в Египет'*. (*Исх 36:10)

35 Тот самый Моше, которого они отвергли, говоря: "Кто назначил тебя нашим начальником и судьёй?", и есть тот, кого Эло’им послал как правителя и как искупителя, с помощью приобретенного, явившегося ему в горящем кусте терновника.

36 Этот человек вывел их оттуда, совершая чудеса и знамения в Египте, возле Красного моря и в течение сорока лет в пустыне.

37 Это тот самый Моше, который сказал народу Израиля: ‘ЯХВХ Эло’им выдвинет пророка, подобного мне, из среды ваших братьев'*. (Вт*18:15)

38 Это тот человек, который был в собрании в пустыне, вместе с приобретенным, говорившим с ним на горе Синай, и с нашими отцами, и ему были даны слова жизни, которые он должен был передать нам.

39 Однако отцы наши не хотели ему повиноваться. Напротив, они отвергли его и в душе устремились к Египту,

40 говоря Агарону: "Сделай нам каких-нибудь эло’им, чтобы они вели нас, поскольку мы не знаем, что произошло с тем Моше, который вывел нас из Египта"*. (*Исх 32:1,23)

41 Именно тогда они и сделали идола в виде телёнка, приносили ему жертвы и веселились, празднуя то, что они сделали своими руками.

42 Тогда Эло’им отвернулся от них и оставил их поклоняться звёздам - как написано в книге пророков: 'Народ Израиля, не мне вы приносили заколотых животных и жертвы в течение сорока лет в пустыне!

43 Нет, вы несли шатёр Молоха и звезду вашего эло’им Рейфана, идолов, которых вы сделали, чтобы поклоняться им. Поэтому Я изгоню вас За пределы Вавилона'*. (*Амос 5:25-27)

44 У наших отцов в пустыне был Шатёр Свидетельства. Его сделали точно таким, как велел Эло’им, говоривший с Моше, в соответствии с образцом, виденным Моше.

45 Впоследствии наши отцы вместе с Йегошуа, получившие его, принесли его в Землю, отнятую у народов, которых Эло’им изгнал от них. Так было до дней Давида.

46 Он снискал расположение у Эло’им и спросил, не построить ли ему жилище для Эло’им Яакова;

47 и Шломо действительно построил Ему дом.

48 Однако ГаЭльйон (Всевышний) живёт не в рукотворных жилищах! Как говорит пророк:

49 "Небеса —престол Мой, — говрит ЯХВХ,— а земля — подставка для Моих ног. Какой же дом вы можете построить Мне? Какое место вы можете придумать для Моего покоя?

50 Разве не Я сам создал всё это?"* (*Ис 66:1-2)

51 Жестоковыйные люди* (*Исх 32:9; 33:3,5), с необрезанными сердцами и ушами!* (*Лев 26:41; Иер 6:10; 9:25(26) Вы постоянно противитесь Руах ГаКодеш!* (*Ис 63:10) Вы делаете то же самое, что и ваши отцы!

52 Кого из пророков не преследовали ваши отцы? Они убивали тех, кто предсказывал им о приходе Цадика, а теперь вы стали его предателями и убийцами!

53 Вы, признающие, что Тора была принесена приобретенными, но не соблюдающие её!"

54 Всё то, что они слышали, ранило их в самое сердце, и они скрежетали на него зубами.

55 Но он, исполненный Руах ГаКодеш, взглянул в небеса и увидел славу Эло’им.

56 "Посмотрите, - воскликнул он, - я вижу открытые небеса и Сына Адама, стоящего по правую руку от Эло’им ! "* (*Пс 109:1)

57 При этих словах они начали громко кричать, чтобы не слышать его; и все как один бросились на него,

58 вывели его за пределы города и стали бросать в него камни. А свидетели положили свою верхнюю одежду к ногам юноши по имени Шауль (вымоленный) (в будущем апостол Павел).

59 Когда они забрасывали его камнями, Стефан воскликнул ЯХВХ: "Господин Йешуа, прими мой дух!"

60 3атем он встал на колени и закричал: «ЯХВХ, не вмени им это в грех! «С этими словами он умер.

Українська Біблія Переклад УБО 1997

Дiї 7

1 Архиєрей запитав: Чи це так?

2 Він промовив: Мужі-браття і батьки, послухайте-но. Бог слави з'явився нашому батькові Авраамові, як він був у Месопотамії, перед тим, як він оселився в Харані.

3 Сказав до нього: Вийди з твоєї землі і від твого роду та піди у край, який тобі покажу.

4 Тоді Він вийшов з Халдейської землі, оселився в Харані. А звідти, по смерті його батька, переселив його на цю землю, де ви тепер живете.

5 І не дав йому спадщини в ній ані на стопу ноги, а обіцяв дати її для володіння - йому і його нащадкам після нього, - хоч не було в нього дитини.

6 І сказав йому Бог, що нащадки його будуть переселенцями в чужій землі, і поневолять їх і гнобитимуть чотириста літ.

7 Але я, - сказав Бог, - судитиму народ, якому служитимуть - і після цього вийдуть, і послужать мені на цім місці.

8 І дав йому завіт обрізання. І породив Ісаака, і обрізав його восьмого дня; Ісаак - Якова, Яків - дванадцятьох патріархів.

9 А патріархи позаздрили Йосипові, продали його до Єгипту. Та Бог був з ним

10 і визволив його від усіх утисків, дав йому мудрість і ласку перед фараоном, царем єгипетським і поставив його правителем над Єгиптом і над усім своїм домом.

11 Настав голод у всій [землі] Єгипетській та Ханаанській, прийшло велике горе; наші батьки не знаходили поживи.

12 Почувши, що в Єгипті є пшениця, Яків послав спочатку наших батьків.

13 Коли ж вони прибули вдруге, Йосип признався своїм братам; тож відомим став фараонові рід Йосипів.

14 Йосип послав покликати свого батька Якова з усім родом - душ сімдесят п'ять.

15 Яків переселився до Єгипту, де помер сам і всі батьки наші;

16 і перенесені були до Сихему та покладені до гробниці, яку купив був за срібло Авраам у синів Емора Сихемового.

17 Як наближався час виконання обіцянки, яку клятвено дав Бог Авраамові, народ розростався і розмножувався в Єгипті,

18 доки не постав у Єгипті інший цар, який не знав Йосипа.

19 Хитруючи проти нашого роду, він гнобив наших батьків, щоб викинути їхніх немовлят, аби не дати їм вижити.

20 В цей час народився Мойсей - був він угодний Богові, його годували три місяці в батьковій оселі.

21 Як викинули його, то взяла його донька фараонова, вигодувала собі за сина.

22 І навчений був Мойсей усієї єгипетської мудрости; був сильний у своїх ділах та словах.

23 Коли сповнилося йому сорок років, прийшло йому на серце відвідати своїх братів - синів Ізраїля.

24 Побачивши, як кривдили одного з них, допоміг і помстився за покривдженого, убивши єгиптянина.

25 Думав, що зрозуміють його брати, що це Бог його рукою дає їм спасіння. Але вони не зрозуміли.

26 Наступного дня з'явився перед ними, коли вони билися, і намагався помирити, сказавши: Мужі, ви ж бо є братами, навіщо кривдите один одного?

27 А той, що кривдив ближнього, відпихнув його, сказавши: Хто тебе поставив головою і суддею над нами?

28 Чи ти хочеш мене вбити так само, як убив учора єгиптянина?

29 Через це слово втік Мойсей і став чужинцем в Мадіямській землі, де породив двох синів.

30 Коли минуло сорок років, з'явився йому в пустині Синайської гори ангел [Господній] у вогняному полум'ї в кущі.

31 Побачивши це, Мойсей дивувався з видіння. Як приступив, щоб подивитися, був голос від Господа:

32 Я Бог твоїх батьків, Бог Авраама і Ісаака і [Бог] Якова. Затремтівши, Мойсей не наважився поглянути.

33 Сказав йому Господь: Розв'яжи сандалі з твоїх ніг, бо місце, на якому стоїш, - це свята земля.

34 Подивився і бачу гноблення мого народу, що в Єгипті, і чую їхній стогін, тож зійшов визволити їх. Нині йди, посилаю тебе до Єгипту.

35 Цього Мойсея, якого відкинули, сказавши: Хто тебе поставив головою і суддею? - його Бог, з'явившись у кущі, рукою ангела послав як голову й визволителя.

36 Він вивів їх, зробивши чуда і знамення в Єгипетській землі і в Червоному морі і впродовж сорока років у пустині.

37 Це той Мойсей, що сказав синам ізраїльським: Пророка поставить вам Бог з ваших братів, як мене, - [його слухайте!]

38 Це той, що в пустині на зборах був разом з ангелом, який на Синайській горі говорив до нього і до наших батьків, який одержав живі слова, щоб дати нам;

39 якого не схотіли послухати наші батьки, але відкинули його і повернулися у своїх серцях до Єгипту,

40 сказавши Ааронові: Зроби нам богів, які йтимуть перед нами, бо не знаємо, що сталося з цим Мойсеєм, який вивів нас із Єгипетської землі.

41 І зробили тоді теля, принесли жертву ідолові і веселилися з витвору своїх рук.

42 Відвернувся Бог, передав їх, щоб служили небесному війську, як написано в книзі пророків: Доме Ізраїлів, чи приносили ви мені сорок років у пустині заколення і жертви?

43 І взяли ви шатро Молоха і зірку вашого бога Райфана - зображення, які ви зробили, щоб покланятися їм: і переселю вас далі від Вавилона.

44 Наші батьки мали в пустині скинію свідоцтва, як наказав той, що велів Мойсеєві зробити її за зразком, якого той бачив.

45 Взявши її, внесли батьки наші разом з Ісусом до землі тих народів, яких вигнав Бог з очей наших батьків - так аж до днів Давида.

46 Цей знайшов був ласку в Бога і молився, щоб знайти помешкання Богові Якова.

47 Соломон збудував йому храм.

48 Але Всевишній живе не в рукотворних, як каже пророк:

49 Небо - мій престол, земля - підніжжя моїх ніг. Який храм збудуєте мені, каже Господь, або яке місце для мого спочинку?

50 Хіба не моя рука все це зробила?

51 Ви, твердошиї, з необрізаними серцями й вухами! Ви завжди противитеся Святому Духові, - як батьки ваші, так і ви.

52 Кого з пророків не переслідували ваші батьки? І повбивали тих, що наперед сповіщали про прихід Праведника, якого ви тепер зрадили і вбили.

53 Ви, що одержали закон з наказу ангелів, але не зберегли його!

54 Слухаючи це, палали гнівом у своїх серцях і скреготали на нього зубами.

55 Сповнений Святим Духом, поглянув на небо, побачив славу Божу й Ісуса, що стояв праворуч Бога.

56 Сказав: Ось, бачу відкриті небеса і Людського Сина, що стоїть праворуч Бога.

57 Голосно закричавши й позатикавши свої вуха, вони одностайно накинулися на нього.

58 Вивівши за місто, били камінням. Свідки поклали свій одяг біля ніг юнака, що називався Савлом.

59 Били камінням Степана, а він молився і казав: Господи Ісусе, прийми дух мій.

60 Ставши на коліна, скрикнув гучно: Господи, не вважай їм це за гріх. Сказавши це, спочив.