Эврейский новый завет

Деятельность 2

1 Наступил праздник Шавуот (пятидесятница), и все верующие собрались в одном месте.

2 Внезапно раздался шум с неба, похожий на шум сильного ветра, и наполнил весь дом, в котором они находились.

3 Затем они увидели нечто похожее на языки (речь) пламени, которые разделились и сошли на каждого из них.

4 Все они наполнились Руах ГаКодеш и начали говорить на разных (heteros: другой, жен. Муж.) языках, как давал им Руах (Дух).

5 В Йерушалаиме же находились религиозные евреи из всех народов (ethnos) земли.

6 Когда они услышали этот звук, собралось много людей; все были в недоумении, так как каждый из них слышал, как верующие говорили на его родном языке

7 чрезвычайно удивлённые, они спрашивали: "Как же так? Разве все эти люди, которые говорят, не из Галиля?

8 Почему же мы слышим, как они говорят на наших родных языках (dialektos)?

9 Мы парфяне, мидяне, еламитяне; жители Месопотамии, Йегуды, Каппадокии, Понта, Асии,

10 Фригии, Памфилии, Египта, областей Ливии близ Киренеи; пришедшие из Рима;

11 евреи по рождению и прозелиты; критяне, арабы..! Почему же мы слышим, как они говорят на наших родных языках обо всех великих делах, сотворённых Эло’им?"

12 Изумлённые и озадаченные, они не переставали спрашивать друг у друга: "Что всё это значит?"

13 Но остальные смеялись над ними и говорили: "Они выпили слишком много вина!"

14 Тогда Кефа поднялся вместе с Одиннадцатью учениками и воскликнул, обращаясь к ним: "Иудеяне и все находящиеся сейчас в Йерушалаиме! Позвольте мне объяснить вам, что всё это означает! Слушайте меня внимательно!

15 Эти люди не пьяны, как вы полагаете, - сейчас ведь только девять утра.

16 Нет, это то, о чём было сказано через пророка Йоэля:

17 'Адонай говорит: "В последние дни Я изолью от Своего Духа на каждого человека. Ваши сыновья и дочери будут пророчествовать, ваши юноши будут видеть видения, ваши старики будут видеть сны.

18 Даже на рабов, мужчин и женщин, Я изолью от Своего Духа в те дни, и они станут пророчествовать

19 Я сотворю чудеса в небе наверху и знамения на земле внизу - кровь, огонь и клубы дыма.

20 Солнце померкнет, и луна станет как кровь перед наступлением великого и страшного Дня Адоная.

21 И затем всякий, кто призовёт имя Адоная, спасётся"*. (*Иоиль 3:1-5 (2:28-32))

22 Люди Израиля! Послушайте вот что! Йешуа из Нацерета был мужем от Эло’им, и это было подтверждено могущественными делами, чудесами и знамениями, которые Эло’им совершил через него у вас на глазах. Вы сами знаете это.

23 Этого человека взяли под стражу в согласно Эло’им замыслу, который был предопределён Им и известен Ему заранее; и с помощью людей, не состоящих под Торой, вы пригвоздили его к стойке казни и убили!

24 Однако Эло’им воскресил его и освободил от страдания смерти; смерть была не в силах удержать его.

25 Потому что Давид говорит о нём так: Я всегда видел Адоная перед собой, ибо Он по правую руку от меня, чтобы я не поколебался.

26 Поэтому сердце моё радовалось, и язык мой ликовал; а теперь и тело моё живёт надеждой

27 на то, что Ты не покинешь меня в Шеоле и не дашь Своему Святому истлеть.

28 Ты дал мне познать пути жизни; Ты Своим присутствием наполнишь меня радостью.* (*Псалом 15:8-11)

29 Братья, знаю, что могу прямо сказать вам о том, что патриарх Давид умер и был погребён - его гробница и по сей день находится здесь.

30 Следовательно, так как он был пророком и знал, что Эло’им поклялся ему в том, что один из его потомков займёт его трон,

31 он предсказывал Воскресение Мессии, что именно он не будет оставлен в Шеоле и его плоть не познает тления.

32 Эло’им воскресил Йешуа! И все мы этому свидетели!

33 Более того, он был вознесён к правой руке Эло’им; он принял от Отца то, что Тот обещал, а именно Руах ГаКодеш, и излил этот дар, который вы сейчас видите и слышите.

34 Ведь Давид не восходил на небеса, однако говорит:

35 Адонай сказал моему Господину: Сиди справа от Меня, до тех пор пока Я не положу твоих врагов у ног твоих"*. (*Псалом 109:1)

36 Итак, пусть весь дом Израилев твёрдо знает, что Эло’им сделал его и Господином, и Мессией - того самого Йешуа, которого вы казнили!

37 Эти слова задели их за живое; и они сказали Кефе и остальным посланникам: "Братья, что же нам делать?"

38 Кефа ответил им: "Отвернитесь от своих грехов, возвратитесь к Эло’им, и каждый из вас пусть примет погружение властью Мессии Йешуа для прощения грехов, и вы получите дар Руах ГаКодеш!

39 Потому что это обещание дано вам, вашим детям и всем дальним - всем тем, кого призовёт Адонай!"

40 Он приводил также множество других доказательств и настойчиво убеждал их: "Спасайтесь от этого развращённого поколения!"

41 Тогда люди, признавшие то, о чём он говорил, приняли погружение, и в тот день к группе верующих присоединилось около трёх тысяч человек.

42 Они постоянно находились в учении посланников, в общении, преломлении хлеба и в молитвах.

43 Все были исполнены благоговения, и множество чудес и знамений было совершено посланниками.

44 Все верящие Йешуа находились вместе, и всё у них было общее;

45 они даже продавали свои имения и имущество и раздавали вырученные деньги всем нуждающимся.

46 Каждый день они неизменно и единодушно встречались во дворе Храма и преломляя хлеб по домам, принимали пищу в радости и простоте сердца,

47 хваля Эло’им и пользуясь всеобщим уважением. И день за днём ЯХВХ продолжал присоединять к ним спасённых.

Українська Біблія Переклад УБО 1997

Дiї 2

1 Коли настав день П'ятдесятниці, всі були однодушно разом.

2 Раптом почався з неба шум, наче подув буйний вітер і наповнив усю оселю, де вони сиділи.

3 З'явилися їм поділені язики, наче вогняні, і сіли на кожного з них.

4 Усі наповнилися Святим Духом і почали говорити іншими мовами, - так, як Дух велів їм говорити.

5 А в Єрусалимі жили юдеї та побожні люди від кожного народу, що є під небом.

6 Щойно стався цей шум, зійшлося сила люду, і захвилювалися, коли почули, що кожний говорить до них їхньою власною мовою.

7 Дивувалися і чудувалися, кажучи [один до одного]: Хіба всі ці, що говорять, не галилеяни?

8 Як же це, що ми чуємо кожний своєю рідною мовою, в якій ми народилися?

9 Партяни й мідяни, еламіти й ті, що з Месопотамії, з Юдеї та Кападокії, з Понту й Азії,

10 Фригії і Памфилії, Єгипту й околиць Лівії, що біля Киренеї, і захожі римляни,

11 юдеї і проселіти, крітяни й араби, - чуємо, як вони говорять нашими мовами про Елогім  велич.

12 Дивувалися всі, були збентежені, кажучи один одному: Що ж це має бути?

13 Інші, глузуючи, казали, що вони понапивалися вина.

14 А Петро, ставши з одинадцятьма, підніс всій голос і сказав їм: Мужі юдейські й усі мешканці Єрусалима! Щоб ви все знали, - вислухайте мене!

15 Вони не п'яні, як ви думаєте, бо щойно третя година дня.

16 Це те, що передрік пророк Йоіл:

17 І буде в останніх днях, каже Адонай, проллю свій Дух на всяке тіло, і пророкуватимуть ваші сини й ваші дочки, і ваша молодь видіння побачить, і ваші старці сни побачать.

18 І в ті дні виллю мій Дух на моїх рабів і на моїх рабинь, і пророкуватимуть.

19 І дам чуда на небі вгорі і знаки на землі внизу: кров, і вогонь, і куріння диму.

20 Сонце перетвориться на темряву, а місяць на кров, - ще до того, як прийде Адоная день, великий та славний!

21 І станеться, що кожний, хто покличе Адоная ім'я, - спасеться.

22 Мужі ізраїльські, послухайте-но оці слова: Ісуса Назарянина, мужа, засвідченого вам від Елогім  силами, чудами, знаками, які зробив через нього Елогім посеред вас, як самі знаєте;

23 його, виданого згідно з Елогім задумом і провидінням, ви вбили, прибивши до хреста руками беззаконників.

24 Його Елогім воскресив, звільнивши від муки смерти, бо не було можливим, щоб вона втримала його.

25 Давид говорить про нього: Бачив я Адоная переді мною завжди, бо він є по моїй правиці, щоб я не захитався.

26 Задля цього звеселилося моє серце і зрадів мій язик, ще й тіло моє сповнилося надією,

27 бо не залишиш душі моєї в аді і не даси своєму святому побачити тління.

28 Об'явив ти мені дороги життя, і наповниш мене втіхою виглядом своїм.

29 Мужі, братове! Скажу сміливо вам про патріарха Давида, який помер і був похований, і його гріб є в нас аж дотепер.

30 Будучи пророком і знаючи, що Елогім клятвою поклявся йому від плоду лона його [підняти Христа за тілом і] посадити на його престолі;

31 пророчо говорив він про воскресіння Христа, [душа якого] не залишилася в аді і тіло його не побачило тління.

32 Цього Ісуса воскресив Елогім, свідками чого є ми всі.

33 Правицею Елогім був він, отже, піднесений, обітницю Святого Духа одержав від Батька і вилив усе те, що ви і бачите й чуєте.

34 Давид не пішов на небо, але сам говорить: Сказав Пан Панові моєму: сядь праворуч мене,

35 доки не покладу твоїх ворогів під твої ноги!

36 З певністю хай знає весь дім Ізраїля, що і Паном і Христом зробив його Елогім, - оцього Ісуса, якого ви розп'яли.

37 Почувши, розжалобились серцем і сказали Петрові й іншим апостолам: Що ж нам робити, мужі-брати?

38 Петро ж [сказав] до них: Покайтеся, і хай охреститься кожний з вас в ім'я Ісуса Христа на відпущення ваших гріхів - і одержите дар Святого Духа.

39 Бо для вас ця обітниця, і для ваших дітей, і для всіх тих, що далеко, кого лиш покличе Адонай Елогім наш.

40 Багатьма іншими словами свідчив та заохочував їх, кажучи: Рятуйтесь від цього поганого роду!

41 Вони, отже, [з любов'ю] прийнявши його слово, охрестилися, і пристало того дня яких три тисячі душ.

42 Перебували постійно в навчанні в апостолів, у спільності, в ламанні хліба, у молитвах.

43 Був острах у кожній душі, бо багато чуд і знамень з'явились через апостолів; [в Єрусалимі панував великий страх перед ними].

44 Усі, що повірили, були разом і мали все спільне.

45 Продавали майно і маєтки та наділяли усім тим, чого хто потребував.

46 Щодня пильно й однодушно йшли до церкви і, ламаючи по хатах хліб, приймали в радості й простоті серця їжу,

47 хвалячи Елогім та маючи ласку в усіх людей. ЯГВЕ же додавав щодня тих, що спасалися.