51 Буря

Мар.4:37,38 Поднялась яростная буря, и волны захлестнули лодку, так что она наполнилась водой. 38 А он был на корме и спал, подложив под голову подушку. Они будили его и говорили: "Раби, неужели тебе всё равно, что мы вот-вот погибнем?"

Почему Иешуа спал, почему его не тревожило то, что происходило вокруг, почему он был спокоен и уравновешен!?

Обратите внимание на то, что ученики были в панике, и их совершенно ужасало то, что с ними происходило, но Иешуа просто спал!

Так почему же он спал и не тревожился ни за свою жизнь, ни за жизнь тех, кто был с ним в лодке!?

Я представляю как ученики были удивлены этому, и как они хотели понять, что происходит.

Они решили его разбудить и посмотреть какая будет у него реакция, на то, что с ними происходит.

Мар.4:39,40 Он проснулся, запретил ветру и приказал волнам: "Успокойтесь! Перестаньте!" Ветер утих, и наступил штиль. 40 Он сказал им: "Почему вы боитесь? Неужели даже теперь у вас нет веры?"

Проснувшись Иешуа тут же, задал вопрос не столько о событиях сколько о их чувствах:

"Почему вы боитесь?

Я думаю, у учеников возникло состояние, которое часто в фильмах фильмах фильмах озвучивают как «ВАЙ», то есть «что это», почему он задает такой вопрос!? И действительно, когда мы видим спокойствие в отчаянных ситуациях, мы совершенно не понимаем почему он спокоен!

И вот тут то и наступает то обычный вопрос, который всегда сопровождает такие вот ситуации.

Мар.4:41 Но они пришли в ужас и спрашивали друг друга: "Кто это, что даже ветер и волны подчиняются ему?"

Да действительно кто же ОН?

Нет я сейчас не буду акцентировать внимание на этом вопросе, я лишь хочу заметить, что «отчаянные ситуации требуют отчаянных поступков», да?

Нет, для верующего человека, отчаянные ситуации требуют спокойствия и уравновешенности!

Марк почему-то не продолжает этот рассказ, но что он хотел нам поведать этой историей!?

Вот другая подобная история, только уже рассказанная Апостолом Иоанном:

Иоан.6:16-18 Когда наступил вечер, талмидим спустились к озеру, 17 сели в лодку и отправились по озеру в направлении Кфар-Нахума. Было уже темно, Йешуа не присоединился к ним, 18 а на море начинался шторм - дул сильный ветер.

Очень похожая история, только ситуация немного другая:

Иоан.6:19,20 Они проплыли пять - шесть километров, когда увидели, как по направлению к лодке идёт Йешуа, ступая по воде! Они были охвачены ужасом; 20, но он сказал им: "Не бойтесь, это я".

Обратите внимание на то, что ключевая фраза в этой ситуации похожа на предыдущую:

"Не бойтесь, это я".

Что объединяет эти ситуации, отвечу одно, их объединяет тот, что Иешуа учит своих учеников доверию Творцу, а значит, как следствие покою в сердце, и уравновешенности.

Быть спокойным в тяжёлых обстоятельствах говорит о том, что человек доверяет своему Творцу, а значит и верит, что все будет в конце концов все будет хорошо.

Посему, когда нас охватывает буря вне нас, у нас в сердце должно быть доверие СЛОВУ, доверие ОТЦУ НЕБЕС, а значит, как следствие успокоение и мир в сердце!

Конечно же это спокойствие не является одноразовым приобретением, это спокойствие является, во-первых, пониманием того, что Отец Небес нас любит, а во-вторых, это достигается множеством ситуаций, когда это требует понимание и следование за СЛОВОМ ГОСПОДА, а значит и доверием ЕГО СЛОВУ!

Вот почему Иешуа был спокоен, Он знал ОТЦА НЕБЕС не понаслышке, Он знал ЕГО лично, а значит был не просто учеником, он был СЫНОМ Творца, и последователем того, что Отец Его учил и наставлял с детства!

Так же и мы, можем знать нашего Отца Небес, не по наслышке, а с личного обучения что происходит с нашего духовного детства!

Закончить хочу словами что сказал ученик Иешуа, апостол Иоанн:

1Иоан.2:13,14 Вам, отцы, я пишу, потому что вы познали существующего от начала. Вам, юноши, я пишу, потому что вы победили Злого. 14 Вам, дети, я написал, потому что вы познали Отца. Вам, отцы, я написал, потому что вы познали существующего от начала. Вам, юноши, я написал, потому что вы сильны -Слово Эло’им остаётся в вас, и вы победили Злого!

Закончить хочу словами:

И вы победили Злого!

Не злого во вне, а злого внутри себя! 

51 Буря

Мар.4:37,38 І знялася велика буря, хвилі заливали човен, так що вже наповнювався човен. 38 А він був сам на кермі, на подушці спав. І будять Його й кажуть Йому: Учителю, чи тобі байдуже, що гинемо?

Чому Єшуа спав, чому його не турбувало те, що відбувалося навколо, чому він був спокійний і врівноважений?

Дивіться, учні були в паніці, і їх жахало те, що з ними відбувалося, але Єшуа просто спав! То чому ж він спав і не турбувався ні за своє життя, ні за життя тих, хто був з ним у човні!?

Я уявляю, як учні були здивовані цьому, і як вони хотіли зрозуміти, що відбувається.

Дивіться, вони вирішили його розбудити і подивитися, яка буде у нього реакція, на те, що з ними відбувається.

Мар.4:39,40 Вставши, приказав вітрові й сказав морю: Замовкни, вщухни. І улігся вітер, і настала велика тиша. 40 Сказав їм: Чому ви такі лякливі? Невже не маєте віри?

Я думаю, в учнів виник стан, який часто у фільмах озвучують як «ВАЙ», тобто «що це», чому він ставить таке запитання!?

І справді, коли ми бачимо спокій у відчайдушних ситуаціях, ми зовсім не розуміємо, чому людина має спокій! І ось тут і настає те звичайне питання, яке завжди супроводжує такі ситуації.

Мар.4:41 І злякалися великим страхом та й говорили один одному: Хто ж він такий, що і вітер і море Йому підкоряються?

Та справді хто ж ВІН?

Ні я зараз не акцентуватиму увагу на цьому питанні, я лише хочу помітити, що «відчайдушні ситуації вимагають відчайдушних вчинків», так? Ні, для віруючої людини відчайдушні ситуації вимагають спокою та врівноваженості!

Марк чомусь не продовжує це оповідання, але що він хотів нам розповісти цією історією!?

Ось інша подібна історія, яку вже розповідає апостол Іван:

Иоан.6:16-20  З настанням вечора його учні зійшли до моря, 17 увійшли до човна й попливли на другий бік моря, до Капернаума. Уже стемніло, а Ісус ще не приходив до них; 18 море розхвилювалося, бо подув великий вітер. 19 Коли пропливли десь зо двадцять п'ять чи тридцять стадій, побачили, Ісус йде по морю і наближається до човна, - і злякалися. 20 Він же каже їм: Це я, не бійтеся.

Зверніть увагу на те, що ключова фраза в цій ситуації схожа на попередню:

 "Не бійтеся, це я".

Що поєднує ці ситуації, відповім одне, їх поєднує той, що Єшуа вчить своїх учнів довірі Творцеві, а значить, як наслідок спокою в серці, і врівноваженості.

Він вчит їх бути спокійним у важких обставинах говорить про те, що людина повинна довіряти своєму Творцеві, а отже, і вірити, що все буде, зрештою, все буде добре. Тому, коли нас охоплює буря, у нас у серці має бути довіра СЛОВУ, довіра Батькові НЕБЕС, а отже, як наслідок заспокоєння та мир у серці!

Звичайно ж, цей спокій не є одноразовим придбанням, цей спокій є, по-перше, розумінням того, що Батько Небес нас любить, а по-друге, це досягається безліччю ситуацій, коли це вимагає розуміння і слідування за СЛОВОМ ПАНА, а значить і довірою ЙОГО СЛОВУ!

Ось чому Ієшуа був спокійний, Він знав БАТЬКА НЕБЕС не з чуток, Він знав ЙОГО особисто, а отже був не просто учнем, він був СИНОМ Творця, і послідовником того, що Батько Його навчав та навчав з дитинства!

Так само і ми, можемо знати нашого Батька Небес, не з чуток, а з особистого навчання, що відбувається з нашого духовного дитинства!

Закінчити хочу словами що сказав учень Ієшуа, апостол Іоанн:

1Иоан.2:13,14 Пишу вам, батьки, бо ви пізнали Споконвічного. Пишу вам, юнаки, бо ви перемогли лукавого. 14 Написав я вам, діти, бо ви пізнали Батька. Написав я вам, батьки, бо ви пізнали того, хто від початку. Написав я вам, юнаки, бо ви дужі, і Боже слово перебуває в вас, і ви перемогли лукавого.

Закінчити хочу словами:

І ви перемогли Злого! Не злого назовні, а злого в собі!