10 Пустое

Евр.3:7,8 Потому, как говорит Руках (выделенный)ГаКодеш (ветер):"Сегодня, если вы услышите голос МОЙ, 8 не ожесточайте сердца своего, как во время Горького Ропота, в день тот в Пустыне, когда вы испытывали МЕНЯ.

Опустошение, невозможность вдохновиться, не виденье будущего, не возможность утешиться, не желание жить. Все это является следствием размышления над безысходностью, над тем что человек не видит выхода.

Безусловно, когда читаешь слова СВЯТОГО Письма то понимаешь, что Он говорит важные вещи, но неужели мы думаем, что будем лучше и более стойкие чем народ Израиля, когда они роптали в пустыне! Более того неужели мы думаем, что не будем испытывать ОТЦА НЕБЕС и устоим в желании пороптать! Ропот приходит тогда, когда его ты и не желаешь показывать, он является сам по себе, как неожиданно может поменяться погода. Да мы желаем не роптать, мы желаем не возмущаться, но можем ли мы это сделать!?

Кол.3:5,6 Потому умертвите земные свойства своего естества: половую безнравственность, нечистоту, похоть, нечестивые вожделения и алчность (которая является разновидностью идолопоклонства); 6 так как именно по причине всего этого Эло’им гнев настигнет тех, кто непослушен Ему.

Как видите, Павел просит нас умертвить…

не удалить, не заглушить, не успокоиться, а именно умертвить, что по сути говорит о отсутствии жизни в этих действиях, отсутствия энергии для того ропота!

Как важно понять идею умерщвления страстей, ведь это не просто идея, это жизнь, и когда я говорю умерщвления страстей, я не имею ввиду умерщвления эмоций, я имею ввиду именно страсти!

Страсть — сильное, доминирующее над другими чувство человека, характеризующееся энтузиазмом или сильным влечением к объекту страсти. Объектами страсти могут быть как люди, так и предметы или идеи[1].

Идеи, да именно идеи захватывают нас как морские волны, и несут в даль, не давая нам остановиться и подумать.

Иак.1:26 Всякий, кто думает о себе, что он послушный религии человек, но не контролирует свой язык, заблуждается, и его благочестие ничего не стоит.

В синодальном тексте говориться в словах «ничего не стоит» как «пустое благочестие»!

Вот тут-то и открывается нам идея удержания нас от пустого, от того что не дает нам продвигаться вперед, иметь контроль над языком, а значит забыть умертвить слова что несут гибель (например, как страсть, или недовольство) а значит иметь внутри себя то что только чисто, что есть благо, что достойно похвалы.

Да необходимо не просто удаляться от пустого, нужно чтоб оно даже не именовалось в нашей памяти, и чтоб мы смотрели на жизнь через призму ВЗГЛЯДА ТВОРЦА! 

10 Порожнє

Євр.3:7-9 7 Тому то, як каже Дух Святий: Сьогодні, як голос Його ви почуєте, 8 не робіть затверділими ваших сердець, як під час нарікань, за дня випробовування на пустині, 9 де Мене випробовували отці ваші, Мене випробовували, і бачили працю Мою сорок років.

Спустошення, неможливість надихнутись, не бачення майбутнього, не можливість втішитися, не бажання жити. Все це є наслідком роздумів над безвихіддю, над тим, що людина не бачить виходу.

Безумовно, коли читаєш слова Святого Листа, то розумієш, що Він говорить важливі речі, але невже ми думаємо, що будемо кращими і стійкішими за народ Ізраїлю, коли вони нарікали в пустелі! Більше того, невже ми думаємо, що не відчуватимемо БАТЬКА НЕБЕС і встоїмо в бажанні почути!

Ропот приходить тоді, коли його ти і не хочеш показувати, він є сам по собі, наскільки несподівано може змінитися погода. Та ми хочемо не ремствувати, ми хочемо не обурюватися, але чи можемо ми це зробити!?

Кол.3:5,6 Отож, умертвіть ваші земні члени: розпусту, нечисть, пристрасть, лиху пожадливість та зажерливість, що вона ідолослуження, 6 бо гнів Елохім приходить за них на неслухняних.

Як бачите, Павло просить нас умертвити...

не видалити, не заглушити, не заспокоїтися, а саме вбити, що по суті говорить про відсутність життя в цих діях, відсутність енергії для того ремствування!

Як важливо зрозуміти ідею умертвіння пристрастей, адже це не просто ідея, це життя, і коли я кажу умертвіння пристрастей, я не маю на увазі умертвіння емоцій, я маю на увазі саме пристрасті!

Пристрасть — сильне, що домінує з інших почуття людини, що характеризується ентузіазмом чи сильним потягом до об'єкта пристрасті. Об'єктами пристрасті може бути як люди, і предмети чи ідеї[1].

Ідеї ​​та саме ідеї захоплюють нас як морські хвилі, і несуть у далечінь, не даючи нам зупинитися і подумати.

Який, хто думає про себе, що він слухняний релігії людина, але не контролює свою мову, помиляється, і його благочестя нічого не варте.

У синодальному тексті йдеться у словах «нічого не варте» як «порожнє благочестя»!

Ось тут і відкривається нам ідея утримання нас від порожнього, від того, що не дає нам просуватися вперед, мати контроль над мовою, а значить забути умертвити слова що несуть загибель (наприклад, як пристрасть, або невдоволення) а значить мати в собі те що тільки чисто, що є благо, що гідно похвали.

Але потрібно не просто віддалятися від порожнього, необхідно щоб воно навіть не називалося в нашій пам'яті, і щоб ми дивилися на життя через призму ПОГЛЯДУ ТВОРЦЯ!