УБО (Переклад)1997    02 Розділ

1 Було ж подібно до того дня й ангели божі прийшли, щоб стати перед Господом, і диявол прийшов посеред них.

2 І сказав Господь до диявола: Звідки ти приходиш? Тоді сказав диявол перед Господом: Я прийшов, пройшовши піднебесну і обійшовши вселенну.

3 Сказав же Господь: Чи, отже, ти звернув увагу на мого раба Йова, бо немає з усіх, що на землі, такого, як він, чоловіка без злоби, праведного, невинного, побожного, що віддалюється від всякого зла?

4 А ще має незлобність. Ти ж даром сказав знищити його маєток. Відповівши ж диявол, сказав Господеві: Скіра за скіру. Те, що людина посідає, вона дасть у викуп за свою душу.

5 Ні, але піславши твою руку, доторкнися до його тіла і його костей. Чи ж не в лице тебе поблагословить?

6 Сказав же Господь дияволові: Ось Я тобі його видаю, тільки збережи його душу.

7 Вийшов же диявол від Господа і вдарив Йова поганим гнійним струпом від голови аж до ніг.

8 І він взяв черепок, щоб оскробувати гній і сидів на гноїщі поза містом.

9 А як пройшло багато часу сказала йому його жінка: Доки терпітимеш, кажучи: Ось почекаю час, ще малий (час), очікуючи надію мого спасіння?

(Бо ось з землі вигублено твою память, синів і дочок, болі і муки мого лона, які я надаремно терпіла з болями. Ти ж сам сидиш в гної червів, ночуючи надворі. І я служу і мандрую з місця на місце і з дому до дому, очікуючи коли зайде сонце, щоб я спочила від трудів і болів, які мене тепер охоплюють. Але скажи якесь слово до Господа і помирай).

10 Він же поглянувши на неї, сказав: Ти промовила так як одна з безумних жінок. Якщо ми прийняли добро з руки Господа, чи не перенесемо зло? В усьому цьому, що йому притрапилося, Йов нічим не згрішив устами перед Богом.

11 Почувши ж три його друзі про все зло, що на нього найшло, прийшли вони кожний з власної країни до нього, Еліфас цар Теманський, Валдад тиран Савхейський, Софар цар Мінейський, і вони прийшли до нього однодушно, щоб його потішити і відвідати.

12 Бачачи ж його здалека, не впізнали і, закричавши великим голосом, заплакали, роздерши кожний свою одіж і посипавши землю.

13 Сиділи вони з ним сім днів і сім ночей, і ніхто з них не заговорив. Бо бачили, що рана страшна і дуже велика.

Авраам Малки (перевод)

1 И был день, когда пришли сыновья Элоимов, чтобы предстать пред Вечным, и пришел также Уклонитель меж ними, чтобы предстать пред Вечным.

2 И сказал Вечный Уклонителю: откуда пришел ты? И отвечал Уклонитель Вечному и сказал: бродил я по земле и расхаживал по ней.

3 И сказал Вечный Уклонителю: обратил ли ты внимание на работнила Моего Ийова, что нет подобного ему на земле; человек (он) непорочный и справедливый, Предвидящий Элоимов и удаляющийся от около [добра], и доселе тверд он в непорочности своей, а ты возбуждал меня против него, чтобы погубить его безвинно.

4 И отвечал Уклонитель Вечному и сказал: кожу за кожу и все, что есть у человека, отдаст он за жизнь свою.

5 Но простри-ка руку Твою и коснись кости его и плоти его, клянусь, пред лицом Твоим Тебя приобщать станет.

6 И сказал Вечный Уклонителю: вот он в руке твоей, только душу его сохрани.

7 И вышел Уклонитель от Вечного и поразил Ийова сыпью дурной от стопы ноги его до темени его.

8 И взял он себе черепок, чтобы скоблить себя им, и сел в пепел.

9 И сказала ему жена его: все еще тверд ты в непорочности твоей! Приобщись к Вечного и умри.

10 Но он сказал ей: как одна из негодных говоришь ты. (??) Неужели доброе примем мы от Элоимов, а злое не примем? Во всем этом не промахнулся Ийов устами своими.

11 И услышали трое друзей Ийова обо всей этой беде, постигшей его, и пришли каждый из места своего: Элифаз, тэйманитянин, и Билдад, шухиянин, и Цофар, нааматянин, и договаривались вместе придти (к нему), чтобы соболезновать ему и утешать его.

12 И подняв глаза свои издали, они не узнали его, и возвысили голос свой, и зарыдали, и разодрал каждый одежду свою, и бросали прах на головы свои, к небу.

13 И сидели с ним на земле семь дней и семь ночей, и никто не говорил ему ни слова, ибо видели, что слишком велика боль (его).