Embedded Files
05 Неизбежное
05 Неизбежное
Как часто мы задумываемся о будущем, как часто мы рассуждаем о том, что должно свершиться, неизбежное...
Можем ли мы повлиять на свое будущее?
Порой кажется, что мы можем полностью изменить свое будущее, но и это иллюзия, почему, потому что даже изменение своего будущего это то же самое будущее что мы имеем.
Еккл.1:9 Что было, то будет, и что делалось, то делаться будет, и нет ничего нового под солнцем.
Мудрейший царь Соломон, рассуждая о сущности бытия пришёл к этим выводам, и фактически показал нам что мы творцы своего будущего, но это будущее неизбежно!
Иоан.18:1,2 1 Сказав сие, Иисус вышел с учениками Своими за поток Кедрон, где был сад, в который вошел Сам и ученики Его. 2 Знал же это место и Иуда, предатель Его, потому что Иисус часто собирался там с учениками Своими.
Почему Иисус, будучи человеком, но при этом знающий, что произойдет ничего не меняет?
И я сейчас не о его призвании или его предназначении, а о человеческих качествах, ведь он мог все изменить, тем более что и ученики говорили ему об этом!
Иоан.18:8-11 8 Иисус отвечал: Я сказал вам, что это Я; итак, если Меня ищете, оставьте их, пусть идут, 9 да сбудется слово, реченное Им: из тех, которых Ты Мне дал, Я не погубил никого. 10 Симон же Петр, имея меч, извлек его, и ударил первосвященнического раба, и отсек ему правое ухо. Имя рабу было Малх. 11 Но Иисус сказал Петру: вложи меч в ножны; неужели Мне не пить чаши, которую дал Мне Отец?
Обратите внимание на то что Петр пытался повлиять на будущее Иисуса и в принципе на свое будущее, что собственно он и сделал, когда его спросили, и он ответил, что не знает Иисуса!
Но суть ведь не в том, что человек должен следовать тому что ему предназначено, не в том, что человек должен быть каким-то фаталистом, нет дело в том, что человек должен осознавать то что ему предназначено и является для него испытанием веры, или проверкой на его следование СЛОВУ Писания!
Вот что Иисус говорит ранее:
Иоан.17:1-10 1 После сих слов Иисус возвел очи Свои на небо и сказал: Отче! пришел час, прославь Сына Твоего, да и Сын Твой прославит Тебя, 2 так как Ты дал Ему власть над всякою плотью, да всему, что Ты дал Ему, даст Он жизнь вечную. 3 Сия же есть жизнь вечная, да знают Тебя, единого истинного Эло’им, и посланного Тобою Иисуса Христа. 4 Я прославил Тебя на земле, совершил дело, которое Ты поручил Мне исполнить. 5 И ныне прославь Меня Ты, Отче, у Тебя Самого славою, которую Я имел у Тебя прежде бытия мира. 6 Я открыл имя Твое человекам, которых Ты дал Мне от мира; они были Твои, и Ты дал их Мне, и они сохранили слово Твое. 7 Ныне уразумели они, что все, что Ты дал Мне, от Тебя есть, 8 ибо слова, которые Ты дал Мне, Я передал им, и они приняли, и уразумели истинно, что Я исшел от Тебя, и уверовали, что Ты послал Меня. 9 Я о них молю: не о всем мире молю, но о тех, которых Ты дал Мне, потому что они Твои. 10 И все Мое Твое, и Твое Мое; и Я прославился в них.
Как видите, Иисус просит не о том, чтоб как-то смягчить своё будущее и не о том, чтоб смягчить будущее своих учеников, Он просит о том, чтоб они были и оставались учениками Творца!
Не то же ли самое мы делаем в дни причастия:
1Коринф.11:23-32 23 Ибо я от [Самого] ЯХВХ принял то, что и вам передал, что Господин Иисус в ту ночь, в которую предан был, взял хлеб 24 и, возблагодарив, преломил и сказал: приимите, ядите, сие есть Тело Мое, за вас ломимое; сие творите в Мое воспоминание. 25 Также и чашу после вечери, и сказал: сия чаша есть новый завет в Моей Крови; сие творите, когда только будете пить, в Мое воспоминание. 26 Ибо всякий раз, когда вы едите хлеб сей и пьете чашу сию, смерть Господина возвещаете, доколе Он придет. 27 Посему, кто будет есть хлеб сей или пить чашу Господина недостойно, виновен будет против Тела и Крови Господней. 28 Да испытывает же себя человек, и таким образом пусть ест от хлеба сего и пьет из чаши сей. 29 Ибо, кто ест и пьет недостойно, тот ест и пьет осуждение себе, не рассуждая о Теле Господина. 30 От того многие из вас немощны и больны и немало умирает. 31 Ибо если бы мы судили сами себя, то не были бы судимы. 32 Будучи же судимы, наказываемся от Господина, чтобы не быть осужденными с миром.
Как видим, он апостол Павел (Савл) тоже передает и нам, нет он нам не передает фатализм, он нам предаёт ясное понимание неизбежного как элемент жизни, или элемент спасения. Всякий кто нарушает путь спасения, к спасению не приходит, он погибает как тот кто-то ищет славы, или ищет богатства, или ищет удовольствия, или ищет просто защиты (Иуда Искариот), но те, кто пришли ко Христу, они ясно осознают свое будущее, не детали своего будущего, а главную цель, а эта главная цель царство Эло’им, а значит и жизнь в Эло'им!
Посему будучи Его учениками, мы осознаем свой путь и следуем этому пути, зная, что и мы войдем в Царствие Господина и спасителя нашего Иисуса Христа, как те, кто путь исполнили, славу Его сохранили и получили в наследие его плоды жизни.
05 Неминуча
05 Неминуча
Як часто ми замислюємося про майбутнє, як часто ми міркуємо про те, що має відбутися неминуче, чи можемо ми вплинути на своє майбутнє?
Деколи здається, що ми можемо повністю змінити своє майбутнє, але і це ілюзія, чому, тому що навіть зміна свого майбутнього це те саме майбутнє що ми маємо.
Екл.1:9 Що було, воно й буде, і що робилося, буде робитись воно, і немає нічого нового під сонцем!...
Наймудріший цар Соломон, міркуючи про сутність буття дійшов цих висновків, і фактично показав нам що ми творці свого майбутнього, але і це майбутнє неминуче!
Iван.18:1,2 1 Промовивши це, Ісус вийшов із учнями Своїми на той бік потоку Кедрону, де був сад, до якого ввійшов Він та учні Його. 2 Але й Юда, що видав Його, знав те місце, бо там часто збирались Ісус й Його учні.
Чому Ісус, будучи людиною, але знаючи, що станеться нічого не змінює?
І я зараз не про його покликання чи його призначення, а про людські якості, адже він міг усе змінити, тим більше, що й учні говорили йому про це!
Iван.18:8-11 8 Ісус відповів: Я сказав вам, що це Я... Отож, як Мене ви шукаєте, то дайте оцим відійти, 9 щоб збулося те слово, що Він був сказав: Я не втратив нікого із тих, кого дав Ти Мені. 10 Тоді Симон Петро, меча мавши, його вихопив, і рубонув раба первосвященика, і відтяв праве вухо йому. А рабу на ім'я було Малх. 11 Та промовив Ісус до Петра: Всунь у піхви меча! Чи ж не мав би Я пити ту чашу, що Отець дав Мені?
Зверніть увагу на те, що Петро намагався вплинути на майбутнє Ісуса і в принципі на своє майбутнє, що власне він і зробив, коли його спитали, і він відповів, що не знає Ісуса!
Але суть не в тому, що людина повинна слідувати тому, що їй призначено, не в тому, що людина повинна бути якимось фаталістом, справа в тому, що людина повинна усвідомлювати те, що їй призначено і є для неї випробуванням віри, або перевіркою на його дотримання СЛОВУ Письма!
Ось що Ісус каже раніше:
Iван.17:1-10 1 По мові оцій Ісус очі Свої звів до неба й промовив: Прийшла, Отче, година, прослав Сина Свого, щоб і Син Твій прославив Тебе, 2 бо Ти дав Йому владу над тілом усяким, щоб Він дав життя вічне всім їм, яких дав Ти Йому. 3 Життя ж вічне це те, щоб пізнали Тебе, єдиного Я́ГВЕ правдивого, та Ісуса Христа, що послав Ти Його. 4 Я прославив Тебе на землі, довершив Я те діло, що Ти дав Мені виконати. 5 І тепер прослав, Отче, Мене Сам у Себе тією славою, яку в Тебе Я мав, поки світ не постав. 6 Я Ім'я Твоє виявив людям, що Мені Ти із світу їх дав. Твоїми були вони, і Ти дав їх Мені, і вони зберегли Твоє слово. 7 Тепер пізнали вони, що все те, що Ти Мені дав, від Тебе походить, 8 бо слова, що дав Ти Мені, Я їм передав, і вони прийняли й зрозуміли правдиво, що Я вийшов від Тебе, і ввірували, що послав Ти Мене. 9 Я благаю за них. Не за світ Я благаю, а за тих, кого дав Ти Мені, Твої бо вони! 10 Усе бо Моє то Твоє, а Твоє то Моє, і прославивсь Я в них.
Як бачите, Ісус просить не про те, щоб пом'якшити своє майбутнє і не про те, щоб пом'якшити майбутнє своїх учнів, Він просить про те, щоб вони були і залишалися учнями Творця!
Чи не те саме ми робимо в дні святого причастя:
1Кор.11:23-32 23 Бо прийняв я від Я́ГВЕ, що й вам передав, що Пан Ісус ночі тієї, як виданий був, узяв хліб, 24 подяку віддав, і переломив, і сказав: Прийміть, споживайте, це тіло Моє, що за вас ломається. Це робіть на спомин про Мене! 25 Так само і чашу взяв Він по Вечері й сказав: Ця чаша Новий Заповіт у Моїй крові. Це робіть, коли тільки будете пити, на спомин про Мене! 26 Бо кожного разу, як будете їсти цей хліб та чашу цю пити, смерть Пана звіщаєте, аж доки Він прийде. 27 Тому то, хто їстиме хліб цей чи питиме чашу Пана негідно, буде винний супроти тіла та крови Пана! 28 Нехай же людина випробовує себе, і так нехай хліб їсть і з чаші хай п'є. 29 Бо хто їсть і п'є негідно, не розважаючи про тіло, той суд собі їсть і п'є! 30 Через це поміж вами багато недужих та хворих, і багато-хто заснули. 31 Бо коли б ми самі судили себе, то засуджені ми не були б. 32 Та засуджені від Я́ГВЕ, караємося, щоб нас не засуджено з світом.
Як бачимо, він апостол Павло (Савл) теж передає і нам, ні він не передає нам фаталізм, він нам міняє ясне розуміння неминучого як елемент життя, або елемент порятунку.
Кожен, хто порушує шлях порятунку, до спасіння не приходить, він гине як той хто шукає слави, чи шукає багатства, чи шукає задоволення, чи шукає просто захисту (Юда Іскаріот), але ті, хто прийшли до Христа, вони ясно усвідомлюють своє майбутнє, не деталі свого майбутнього, а головну мету, а ця головна мета царство Елоім, а значить і життя в Елоім!
Тому, будучи Його учнями, ми усвідомлюємо свій шлях і слідуємо цьому шляху, знаючи, що і ми ввійдемо в Царство Пана і рятівника нашого Ісуса Христа, як ті, хто здійснили шлях, славу Його зберегли і отримали в спадок його плоди життя.
Page updated
Google Sites
Report abuse