Ісаєнко Микола Федорович

Ісаєнко Микола Федорович (1911 року, Дорожнянка, Гуляйпільський район, Запорізька область - Москва) — льотчик, інженер конструктор. Учасник 2-ї світової війни, нагороджений медалями та відзнаками. Увійшов у літературу, як автор книжки спогадів про часи війни, з якої черпали сюжети сценаристи багатьох військово-патріотичних фільмів радянської епохи.

Біографічна замальовка

Дитинство і юність Миколи минули на Гуляйполі, де й навчався в середній школі. Так випало на долю Миколи Ісаєнка, що зростав він у буремні післяреволюційні часи, часи Колективізації та становлення радянсько-соціалістичного ладу-світогляду. Тому й не дивина, що молодим він перейнявся революційним рухом та зміною суспільних устоїв. Так Микола став одним з організаторів колгоспу «Кімовець» та керівником комсомольського осередку в селі Дорожнянка. В ті часи Ісаєнко приділяв багато уваги класовій борні (як і більшість тогочасних молодих селян), поборюючи класово станові звичаї, куркулів та незалежників. В 1928 році він ще був трактористом гуляйпільської комуни ім. Сталіна, в 1929 році секретар комітету ЛК СМУ радгоспу «Червоний», а вже в 1931 році він став завідувачем оргвідділу райкому ЛК СМУ.

Саме таким, соціально-активним, ввійшов Микола в період колективізації та розкуркулення в Україні. Це були важкі часи для українського селянства, та молодик продовжував свою робітничо-селянську класову агітацію, приймав участь в акціях спрямованих супроти селян-самостійників. Ймовірно, що й зачатки експроприацій селянського збіжжя та зерна - були йому "не чужди". Та саме в цей час, 1933 року, Микола Ісаєнко рішився на кардинальний крок у своєму житті - він подався на військову службу (достеменно так й не відомо, що спонукало успішного молодого партійця на такий крок).

Записавшись до Червоної Армії, Микола домігся свого переводу в Харків, де вступив на курси в авіаційну школу (яких тоді багато відкривалося по всьому СРСР). І вже в 1934 році Микола Ісаєнко закінчив навчання в харківській Школі військових льотчиків. Та він, таки, залишився при тодішніх навчальних школах - ставши тепер викладачем, і, попрацювававши 9-ть років (зачавши простим інструктором і закінчивши командиром підрозділу льотного училища), тим самим, здобувши авторитет і такий необхідний фах - льотчика-аса (який згодом і став йому в нагоді)..

Коли почалася війна, Микола Ісаєнко одразу ж записався на фронт, але такий ас-інструктор потрібен був задля виховання покоління молодих льотчиків, які дуже були необхідні фронту. Аж до 1942 року Ісаєнко викладав та навчав льотного мистецтва та все мріяв і мріяв потрапити на передову. І коли настала скрутна година (перед Сталінградською битвою) Миколу Ісаєнка було переведено їз резерву на фронт: він став замісником командира 267-го авіаполка винищувачів. Трохи пізніше він став штурманом 236-ї дивізії винищувачів, а з травня 1944 року Миколу Ісаєнка призначили командувачем 611-м авіаційним полком винищувачів.

По закінченні війни, Ісаєнко не полишив військової служби і ще 12 років передавав свій ратний досвід молодому поколінню льотчиків-винищувачів. А коли, в 1957 році Микола Ісаєнко вийшов у запас, перебравшись до Москви - то й надалі не полишав неба, викладаючи в спеціалізованих закладах та ставши інженером-конструктором А наприкінці свого довгого та визначного життя Микола Федорович Ісаєнко видав склав свої мемуари і в 1981 році вийшла друком, у Києві, його книжка-споминів.

За свої військові звитяги Микола Ісаєнко отримав 23 урядові нагороди та відзнаки: орден Леніна, кавалер чотирьох орденів Червоного Прапора, ордена Олександра Невського, кавалер трьох орденів Червоної Зірки та відзначений медаллю Вітчизняної війни (2-го ступеня)

Творчі надбання

Микола Ісаєнко не вважається письменником, та завдяки написаної книжки споминів, його можна вважати письменником-любителем. Адже з цієї книги радянськими сценаристами та режисерами бралися сюжети-епізоди до їх кінофільмів.

«Вижу противника» - це спогади полковника у відставці Н. Ф. Ісаєнко, в яких висвітлюються подвиги льотчиків-винищувачів, невтомна праця авіафахівців, які брали участь у визволенні Кубані, України, Румунії, Болгарії, Югославії, Угорщини і Австрії від німецько-фашистських загарбників. Значну увагу приділено в книзі становленню та вихованню молодих повітряних бійців, змальовані картини тогочасного суспільного ладу (поєднання комуністичних ідей та гасел в часи військової кампанії).

Подаємо вашій увазі книжку мемуарів Микола Ісаєнко - «Вижу противника» (видана 1981 року російською мовою):

* «Предисловие»

* «Долгий путь»

* «Первые победы»

* «Становление»

* «Над Малой землей»

* «Перемены»

* «На реке Миус»

* «"З великим святом!"»

* «У Днепра»

* «В боях за Крым»

* «"Принимайте полк!"»