Після смерканку
...Не держи на серці зла!
Не дрижи, мов несповитий!
Нам судилося на зла —
ману голову летіти!
Кружелятимуть ліси
В нерозгаданому танку.
Ми ж непрямо, навскоси —
Від світанку до смерканку...
Леонід Череватенко, "Дорога",
газета "Літературна Україна",
27 березня 2003р.
Я давно уже пишу.
Знань набралося багато,
Бо немало у віршу —
ванні нині треба знати —
Тут непрямо, там навкіс...
Та бува така хвилина —
Мов штовха під руку біс —
ова личина!
І тоді не знаю, як
Написать: в танку чи в танку...
Зважте, може, що й не так,
Бо писав під час смерканку.