Після смерканку

...Не держи на серці зла!

Не дрижи, мов несповитий!

Нам судилося на зла —

ману голову летіти!

Кружелятимуть ліси

В нерозгаданому танку.

Ми ж непрямо, навскоси —

Від світанку до смерканку...

Леонід Череватенко, "Дорога",

газета "Літературна Україна",

27 березня 2003р.

Я давно уже пишу.

Знань набралося багато,

Бо немало у віршу —

ванні нині треба знати —

Тут непрямо, там навкіс...

Та бува така хвилина —

Мов штовха під руку біс —

ова личина!

І тоді не знаю, як

Написать: в танку чи в танку...

Зважте, може, що й не так,

Бо писав під час смерканку.