Один Козел подався в депутати,
Бо переваг у них таки багато:
Платня добряча, одежинка модна,
Авторитет, повага всенародна,
Мандат здолає будь-які бар’єри,
Відкриє шлях до успіху й кар’єри,
Надасть можливість «за бугром» бувати
Ще й козеняток там прилаштувати.
Щось украдеш – мандат від нар врятує:
Недоторканність волю гарантує!
А після всього – можна йти у владу,
Чи керівну десь «відірвать» посаду…
Тож без вагань і огляду на трату
Цап здобував любов електорату,
Божився, що без дрижаків і страху
За кіз іти готовий хоч на плаху!
І він таки пропхався в депутати!
Почав з трибун високих виступати,
У запалі бив ратицями в груди,
Антинародний курс режиму гудив…
Та згодом почались метаморфози:
Із лексикону зникло слово «кози»,
А замість нього мало не щодня
В промовах стало випливать «свиня».
Вона, мовляв, і вихована й чемна,
А не якась худобина нікчемна,
Не сіно їсть, а різні пійла й каші,
Та й пахне як! Не те, що кози наші…
А кабани! Могутні всі, великі,
Вгодовані, міцні, червонопикі,
Але найголовніше, безумовно,
Те, що в свиней завжди в кориті повно!
І на довіру плюнувши козячу,
Цапок майнув у фракцію свинячу…
Мораль? А що про неї говорити?
Тут головне – дорватись до корита!