Козел-депутат

Один Козел подався в депутати,

Бо переваг у них таки багато:

Платня добряча, одежинка модна,

Авторитет, повага всенародна,

Мандат здолає будь-які бар’єри,

Відкриє шлях до успіху й кар’єри,

Надасть можливість «за бугром» бувати

Ще й козеняток там прилаштувати.

Щось украдеш – мандат від нар врятує:

Недоторканність волю гарантує!

А після всього – можна йти у владу,

Чи керівну десь «відірвать» посаду…

Тож без вагань і огляду на трату

Цап здобував любов електорату,

Божився, що без дрижаків і страху

За кіз іти готовий хоч на плаху!

І він таки пропхався в депутати!

Почав з трибун високих виступати,

У запалі бив ратицями в груди,

Антинародний курс режиму гудив…

Та згодом почались метаморфози:

Із лексикону зникло слово «кози»,

А замість нього мало не щодня

В промовах стало випливать «свиня».

Вона, мовляв, і вихована й чемна,

А не якась худобина нікчемна,

Не сіно їсть, а різні пійла й каші,

Та й пахне як! Не те, що кози наші…

А кабани! Могутні всі, великі,

Вгодовані, міцні, червонопикі,

Але найголовніше, безумовно,

Те, що в свиней завжди в кориті повно!

І на довіру плюнувши козячу,

Цапок майнув у фракцію свинячу…

Мораль? А що про неї говорити?

Тут головне – дорватись до корита!