Було ніколи
Мати ставить сину плов
Й доріка Володі:
— Чом бур'ян ти не полов
Вчора на городі? -
Син потилицю пошкріб,
Подовбавсь у вусі.
Дістаючи з маслом хліб
Відповів матусі:
- Ранком я хотів сапать,
Та гукнули хлопці.
Мусив я м'яча ганять
З ними на толоці.
Згодом сонце припекло,
Що ні стать, ні сісти,
Довелося за селом
У ставок залізти
А під вечір розімлів,
Захотілось спати...
То коли ж було мені
Той бур'ян сапати?!