Було ніколи

Мати ставить сину плов

Й доріка Володі:

— Чом бур'ян ти не полов

Вчора на городі? -

Син потилицю пошкріб,

Подовбавсь у вусі.

Дістаючи з маслом хліб

Відповів матусі:

- Ранком я хотів сапать,

Та гукнули хлопці.

Мусив я м'яча ганять

З ними на толоці.

Згодом сонце припекло,

Що ні стать, ні сісти,

Довелося за селом

У ставок залізти

А під вечір розімлів,

Захотілось спати...

То коли ж було мені

Той бур'ян сапати?!