Рідне місто моє!
Знаву зозуля кує
Про буття твоє
Знакове, віхове,
В тихім затінку верб
Бачів місяця серп
Наших прадідів
Славних, Оріхове!
Мов стрункі ясени,
Волелюбні вони
Не корились нарузі
І лихові,
З - під Полтави втекли
Й на заплаві звели
Твою першу оселю,
Оріхове!
Ти міцнів і зростав,
На коліна не став
В круговерті воєнної
Віхоли,
В смертоносні бої
йшли герої твої,
повернувши свободу
Оріхову!
Ми багато змогли,
Щоб проспекти лягли
Між споруд, що
Змагаються в грації.
Ти вже маєш лице,
І спасибі за це
Небайдужій навій
Генерації!
Новобудов політ
І каштановий цвіт
Є для нас і натхненням,
І втіхою,
А великі свята,
Як і кращі літа,
Ще настануть для
Тебе, Оріхове!