"От, буває, думка виника –
Записать лінується рука.
А, буває, аж тремтить рука,
Думку записать.
Не виника.
Василь ШУКАЙЛО”.
То рука лінується, то думка,
Хоч про це й писати не з руки.
Як одна щосили в тім’я бумка,
Інша спить.
А потім – навпаки.
Та у цьому творчому затишші
Час од часу виникають вірші.
А із цього, власне, виплива,
Що консенсус поміж них бува.