Чорт зна що

На весняній хмарці

Бог і чорт сидять,

Про діла житейські

Стиха гомонять.

Пастухи в долині

Череду пасуть,

Грають в підкидного,

Самосад сосуть.

Чорт і каже Богу:

«Дивні люди ці —

Я, мов прописався,

В них на язиці.

Десь біда чи лихо —

Згадують мене.

І мале й доросле

Всяк мене кляне».

Дивляться: корова

З кручі пада в рів.

Рятувать скотину -

Справа пастухів.

Тягнуть круторогу,

Душить хлопців злість:

«І який це в яму

Чорт тебе заніс?!»

Чорт штовхає Бога:

«Чуєш? Знову я.

А узять спитати —

В чім вина моя?»

Витягли корову

І промовив хтось:

«Хух!.. Ну, слава Богу,

Добре обійшлось».

Глипнув чорт на Бога:

«А при чім тут ти?

Чи в людей заскоки,

Господи прости?»

Бог подумав трохи,

Бороду пом'яв:

«А чорт його знає!» —

Сплюнувши, сказав.