Я вiрив, що позбудусь ланцюгiв,
Як залпом вип'ю волi повну кварту,
Та захмелiв i розбудив всю варту,
Коли проходив поруч ворогiв.
Три днi й три ночi сходились ми в герцi...,
А розсудило, бач, саме життя -
Незрозумiле вчора почуття,
Ношу, немов дитя, сьогоднi в серцi.