До Миколи Білокопитова
Предивні відбулись метаморфози:
Курчата вже, як трохи підросли,
То курям всім на сміх,
А мо`й на сльози,
По-каченячи крякать почали...
...Звір такий, що як до діла,
То і тигра згама.
...Далі йдуть – Рябко, Моторний,
Тузик, Бобик, Шарик...
Микола Білокопитов,
“Кря-ко-ко”,”На собачій виставці”
зі збірки “Без паніки”
Миколо! “Без паніки” начеб
Не можемо жити ніяк,
Бо хто ж нам тоді розтлумачить
Про дивних курчат і собак.
А може пуста це балачка,
Бо щось у країні не так, --
З курей уже вивели качку,
А з деяких творять собак.
Вони відгодовані, тлусті,
В очах – затамована лють,
Як тільки хазяїн відпустить,
Нам голови вмить одгризуть!
В Європі ці витівки бачать
Та чомусь уперто мовчать,
А кури не тільки лиш крячуть,
А вже, мов собаки, гарчать
І рвуться вперед, як скажені,
Вожак їх шипить наче сич...
Миколо! Кінчай теревені!
Збирай козаченьків на Січ!