Гайдабура Валерій Михайлович (1 липня 1937 року , м.Гуляйполе, Запорізька область) — український мистецтвознавець. Доктор мистецтвознавства, заслужений діяч мистецтв УРСР (з 1990 року). Син українського письменника Гайдабури Михайла.
Біографічна замальовка
Народився 1 липня 1937 року в місті Гуляйполе Запорізької області в родині письменника, громадського діяча Михайла Денисовича Гайдабури (який загинув на ІІ-й Світовій війні в 1942 році). Опісля лихоліть війни Валерій пішов до школи, яку успішно й закінчив, потім він подався на кніверситетські науки. І здобув Вищу освіту у 1959 році, закінчивши Дніпропетровський державний університет. Навчаючись на філологічному факультеті, він, згодом, захистив докторську дисертацію за темою "Сценічне мистецтво в Україні періоду німецько-фашистської окупації (1941-1944 роках)"; Національну музичну академію України ім. П.Чайковського (1999 року)
Починаючи з 1959 року Валерій Гайдабура розпочав свій творчо-трудовий шлях:
* У 1959-1962 роках - кореспондент Запорізької обласної газети.
* У 1962-1993 роках - завідувач літерної частини Запорізького державного музично-драматичного театру.
* У 1993-1998 роках - автор циклу "Театр захований в архівах", Національна радіокомпанія України.
* З 1993 року заступник генерального директора з творчих питань Національного академічного драматичного театру ім. І. Франка.
* Член Спілки театральних діячів України, Спілки журналістів України.
Працюючи на посаді заступника генерального директора з творчих питань Національного академічного драматичного театру ім. Івана Франка, ґрунтовно вивчає історичну спадщину першої сцени України, збирає документальний, іконографічний матеріал, що висвітлює творчість франківців. Широковідома його серія тематичних публікацій про митців театру ім. Івана Франка: П. Нятко, К. Осмяловську, К. Кошевського, В. Добровольського, К. Лучицьку...
Валерій Гайдабура бере активну участь у науковому житті країни, його обрано членом вченої ради Державного центру театрального мистецтва ім. Леся Курбаса, членом редколегій ряду провідних мистецтвознавчих видань («Мистецтвознавство України», «Український театр», «Просценіум» тощо).
За свою невтомну творчу працю він був удостоєний нагород та звань:
* Нагороджений: Почесною Грамотою Президії Верховної Ради УРСР (1979).
* Заслужений діяч мистецтв України (1990)
* Лауреат премії "Київська пектораль" (1994).
* Доктор мистецтвознавства (2000)
* Член-кореспондент Національної академії мистецтв України (2004)
Творчі набутки
Будучи творчою натурою й кохаючись в театральному мистецтві, Валерій Гайдабура писав й творив про свій улюблений театр:
* «Театр імені М. Щорса» (1979)
* «Володимир Грипич» (1984)
* «Єлизавета Хуторна» (1984)
* «Театр захований в архівах» (1998)
* «Театр між Гітлером і Сталіним. Україна. 1941 — 1944. Долі митців» (К.,Факт, 2004),
* «Летючий корабель Лідії Крушельницької» (К.,Факт, 2006),
* «Театральні автографи часу» (К., Факт, 2007).
Корисні посилання
* Біографія Валерія Гайдабури на його веб-ресурсі
* Про Валерія Гайдабуру в укрраїнській Вікіпедії
* Про Валерія Гайдабуру на порталі Національної академії мистецтв України
* Творчий доробок Валерія Гайдабури