Тисячолітня баба кам’яна...
Обличчя роси зморшками побили...
В її очах правічності жага...
Мені ця баба рідна й дорога...
Пилип ЮРИК. «Ода кам’яній бабі».
Тисячолітня баба кам’яна
Хвилює кров і збуджує, і кличе.
Поетів наших в тому є вина,
Що їй побили одами обличчя.
До баб – моя правічності жага,
Про кам’яну повідаю одне я:
Мені ця баба рідна й дорога –
Живих кохав я в затінку під нею.