Одного разу Лебідь, Рак і Щука
Сукупний бізнес вирішили втнуть,
Домовившись утрьох, - нехитра штука—
Тягати воза скрізь, куди пошлють.
Послали їх на поле гній возити.
Потрібне діло, що там говорити.
Отож, впряглися.
Рак бадьоро свиснув:
Враз кожен піднатужився, натиснув,
А позаяк при силі всі були,
То легко з місця воза потягли.
Вже дві версти чи й більше відмахали,
Аж раптом...
— Стій!!! -
сердито пролунало.
— Вам хто дозволив цей підступний трюк?!—
На бізнесменів кинувся Віслюк. —
Ви тут наробите такого, дай вам волю...
Ні, я цих витребеньок не дозволю!..
Мовчать!!!
А як спокійно та без лайки:
Є циркуляр відомий, в формі байки,
Підписаний ще Глібовим Л.І.,
Щоб ви цей віз урізнобіч тягли!
Тож і тягніть:
хто вгору, хто в ставок,
Бо не було ще інших вказівок.
__
Те, що Віслюк - затятий бюрократ,
Стоїть всьому новому на заваді
Відомо, та й описано стократ,
А я - про інше в цій своїй баладі:
Вже час новий, новий суспільний лад,
А віслюки, куди не глянь - при владі.