Пробач менi усi мої мовчання,
Усi мої блукання богзна-де...
У голому степу знайти Едем-
Чи є марнiше в свiтi сподiвання.
Але було якесь передчуття,
I думаю, мабуть, не саме гiрше,
Бо з того часу люба, цього вiрша,
Носив пiд серцем я немов дитя.
Бо вже вiдтодi, там, у гуртi рим,
Я став свої нарештi впiзнавати,
I зрозумiв, як важко будувати,
В людськiй душi, тисячолiтнiй Рим.
Як важко мiй багатозвучний плач,
Покласти композитору на ноти,
Але вiн зробить це колись,а доти -
Пробач менi,пробач менi,пробач....