замість передмови
Чому крен? Та ще й лівий? Адже всякий крен – то відхилення від норми, від чіткої горизонталі, порушення рівноваги. А лівий крен і взагалі явище ненормальне. Він подобається тільки пілотам, та й то не всім, а лише тим, у кого «ведучою» є права рука. Що стосується суспільства, то тут будь-яка «лівизна» завжди викликає щонайменше настороженість, підозру а то й відверту ворожість. Згадайте оті «ліві гроші», «ліві прибутки», «лівий товар», «ліві рейси» водіїв, «лівизну» політиків… Я вже не кажу про широковідомі походеньки чоловіків «наліво»! Тому й не дивно, що всілякі «ліві штучки» завжди були в центрі уваги гумористів і сатириків. Бо гумор і сатира, думається, і самі є «лівими» дітьми Великої літератури.
Готуючи матеріали до цієї збірки, я переглянув дещо з написаного мною на протязі багатьох років – починаючи від курсантської юності і до сьогодення. Повною мірою усвідомлюю, що деякі оповідки написані (як не гірко це визнавати) «лівою» рукою. Але який же нормальний батько не любить своїх дітей навіть тоді, коли у них є окремі вади!? Тож прийміть і ви їх такими, якими я їх породив. У мене є ще багато часу для того, щоб працювати над собою, шліфувати перо, так би мовити. Наполеон, як відомо, сказав, що від великого до смішного – один крок. Але в такому випадку і від смішного до великого – один крок! Можливо, колись стану класиком…
Всі розказані мною події таки дійсно відбувалися. В деяких сам брав участь, про інші розповіли знайомі та друзі. Є й чисто «теоретичні» речі, написані з «лівим креном» - куди подінешся? Хочеться ж не тільки фотографічно відтворити конкретні бувальщини, а й трохи, як говорили наші давні предки, «порастекашеться мыслию». Звідси – роздуми, спостереження, висновки. Але всі вони мають спільні риси – гумор, комізм, парадоксальність ситуації.
Окремо хочу сказати про військових. Чомусь в суспільстві поширювалася думка, що люди в формі – це тупі, неотесані та невиховані типи. Звідси й анекдоти про дурнуватих прапорщиків та офіцерів, «крилаті» висловлювання високопоставлених військових чиновників і т. п. Так от, я вам таки скажу! Військові не можуть бути дикунами хоча б тому, що всі вони вийшли з рядів тих, котрі вважають себе «нормальними»! Просто люди в одностроях помітніші, ніж всі інші. Коли ми бачимо п’яного, що «відпочиває» під кущем, то не звертаємо на нього уваги. А от до військового, який похитується, ставимося вже з підозрою: чи не випив, бува? Між іншим, майже всі офіцери мають вищу освіту. У мене, наприклад, колись були підлеглими два старших лейтенанти-інженери, які відшукали помилку в розробках науково-дослідного інституту! Українець і осетин. Світлі голови! А що стосується кумедних випадків з участю військових – то це ж життя! В армії теж сміються, жартують, влаштовують різні «спектаклі». Є і дурні – як же без них? Вони є навіть у Верховній Раді, а Збройні сили – це, певною мірою, дзеркальне відображення суспільства. От і маємо те, що маємо… Впродовж довгої військової служби надивився всякого. Про дещо написав.
Якщо ви посміхнетеся, читаючи мої оповідки, буду вважати своє завдання виконаним. Я таки сказав!