І я скинула тіло,
Лишила оголену душу.
Я цього не хотіла.
Я думала з місця не зрушу,
Скам'яніла і схожа на сто невиразних облич.
Я, тамуючи подих, зрадливе покинула тіло...
Лариса КОВАЛЬ
Я угледіла жінку...
Я думала з місця не зрушу,
Бо була вона схожа на сто невиразних облич,
Мала сто підборідь, мала сто жироскладок і рюшів,
Що звисали на ній і гойдали її у всебіч...
Відведи і спаси! Я такого собі не хотіла,
Миттю сіла на щось - це дієта, де хрін з буряком,
І, тамуючи подих, зрадливе я скинула тіло,
А оголену душу ліричним прикрила рядком!