Цивілізація прийшла

Неначе зірка в темряві зійшла

І відступила у пітьму стагнація:

Нарешті і до нашого села

Омріяна прийшла цивілізація!

Ввірвалася пронизливим дзвінком,

Здолавши всі бар’єри й перепони:

За добрі гроші славний «Телеком»

Охочим всім поставив телефони.

Тепер дзвінки лунають звідусіль,

Та й ми телефонуєм до упаду

У Жмеринку, Вапнярку, в Ізраїль,

В Крижопіль, Конотоп чи у Канаду.

І кругозір наш обширів набрав,

Тепер сказати можем навіть сонні

Хто Запоріжжя наше обікрав,

Хто покриває мафію в Херсоні…

Звичайно, тішать нас контакти ці,

І ми, задерши носа, би ходили,

Коли б зв’язківці – браві молодці –

Із тим прогресом так не начудили.

Щось не туди встромив якийсь монтер,

Чи припаяв не ту кудись дротину –

Береш до вуха трубку відтепер

І всі розмови чуєш без упину.

Вже таємниць немає у селі,

Бо все і всім про кожного відомо:

Он у Максима видохли кролі,

А Гальчин Вітька не ночує вдома,

У баби Ганни хтось курей покрав,

А внук її про мотоцикла мріє…

Запив Андрій (по-нашому – «заграв»).

Полаялася з Лідкою Марія.

Вже і мене потік цей обілляв,

Хтось «розрядив» на мене батарею:

Він шле в газету віршики, мовляв,

А ті йому в подяку – гонорею…

Ми знаєм, хто до Катьки в гості йде,

Коли немає чоловіка вдома,

Хто випиває з ким, коли і де,

Хто лаяв Кучму й матюкавсь при тому,

Як від мишей спасатись реп’яхом,

Коли у вас немає в домі кицьки,

Як лікувати ноги лопухом

Чи як дитину відлучать від цицьки,

Хто продає дешевше самогон,

У кого льоха до кнура зірвалась…

Велике діло мати телефон,

Бо звідки б ми про все оте дізнались?

Нам прокурори і суди – мура!

Ні в кого санкцій не потрібно брати…

Сидить собі бабусенька стара,

Все слухає й збирає компромати…