— Ой, Джмелику, сказать, де я була?
— Повідай, Мусінько, повідай.
— Оце гасала по столах
В самого Лева на обіді.
— Ого! Честь, Мушко, немала...
— Авжеж... Зустрів мене, як друга,
І навіть тиснув ручку.
Зате Папуга —
Його прислуга
Від нього мав гірку приключку.
— За що ж йому така наруга?
— За те, — я чула краєм вуха, —
Що не повісив над столом якусь липучку.