"Рідна" Свиня

Деяким сусідам у зв’язку з їхніми заявами

про приналежність Криму і Севастополя Росії –

присвячую.

Одна Свиня в сусідній двір пролізла –

Знайшла шпаринку, чи паркан прогризла,

Бо сотворіння це завжди любило

В чужі обійстя пхати своє рило.

Отож вона вагатися не стала,

Город, садок, подвір’я сплюндрувала,

А в квітнику такого наробила,

Немов його лиха година била!

Коли Господар те побачив лихо,

То взяв ломаку і, підкравшись тихо,

Так уперіщив капосну тварюку,

Що ледь собі з плеча не вирвав руку.

Свиня такого, звісно, не чекала,

Тому, як під ножем, заверещала:

- Ти що це робиш, розпроклятий діду?!

Хіба так можна? Ми ж таки сусіди!

Та й споконвіку, як відомо нині,

Жили в дворі цім разом люди й свині.

З тобою ми давно ріднею стали,

Бо тут, в одній колисці, виростали!

Ми з вами спільну маємо натуру,

До того ж збагатили вам культуру,

Тому, коли вже пильно розібратись,

То в мене всі права є тут валятись!

Хто з нас хазяїн – то ще невідомо,

А я де ляжу – там і буду вдома!

Ну що тут скажеш? От така «рідня»…

Свиня – вона і в Африці с в и н я !

______

Збрехав я вам. Пробачте небораку.

Не брав Господар в руки ту ломаку,

Не бив свиню нахабно-істеричну,

А мимрив щось про «дружбу історичну»…

Ось так буває: слово прохопилось –

І сам повірив. Дуже вже хотілось…