Розповіла Олена Вікторівна Піддубна,
яка й була свідком цієї пригоди.
Для тих, хто не знає, повідомляю:
„покемон” – японська електронна іграшка,
яка свого часу була предметом моди у малюків.
Ранок. Люди в маршрутному таксі їдуть на роботу. В салоні неголосно звучить легка музика з радіоприймача. Це настроює пасажирів на безтурботну хвилю й вони спокійно напівдрімають. І раптом цю майже ідилічну картинку різким дисонансом порушує вередливий голос хлопчика дитсадівського віку:
— Мамо, ти мені купиш покемона?
— Відчепись!— сердито відповідає молода жінка.
Але малюк вперто починає скиглити, кілька разів повторюючи одне й те саме:
— Мамо, купи мені покемона! Мамо, купи мені покемона...
П асажирів це починає дратувати. Вони красномовно зиркають на маму, даючи цим зрозуміти, щоб вона заспокоїла свою дитину. Але та, очевидно, звикла до таких вередувань сина і вдає, що не чує його.
Малюк, зауваживши це, раптом змінює платівку й сердито говорить:
— Мамо, якщо ти не купиш мені покемона, скажу таткові, що ти сьогодні спала з дядьком Вітьком!
Ця заява викликала вибуховий ефект. Мама під прискіпливо зацікавленими поглядами пасажирів, з яких дрімоту наче вітром здуло, почервоніла й не знала, куди себе подіти. На першій же зупинці вона схопила сина, що продовжував канючити „Мамо, купи покемона”, і вискочила з маршрутки.
На її місце зайшла інша жіночка з хлопчиком приблизно такого ж віку. Він чув про що просив малюк на виході з таксі свою маму. Тому й собі вирішив поцікавитися:
— Мамо, а ти мені купиш покемона?
Жінка ще не встигла відреагувати на прохання дитини, як водій, повернувшись, голосно попередив її:
— Мамочко, обов’язково пообіцяйте сину, що купите йому того покемона. Бо вам же гірше буде!
Салон вибухнув реготом. І тільки двоє новоприбулих пасажирів – мама з сином – не зрозуміли, чому дивна порада водія викликала таку бурхливу реакцію...