Памфлет
Син Афродіти і Анхіза,
Герой Троянської війни
Поетам здавна був, як віза –
З ним до Парнасу йшли вони!
Козак і парубок моторний,
А ще - пролаза неповторний,
Він в пеклі шастав і в раю,
Все занотовував старанно
І Котляревському Івану
Довірив оповідь свою.
І ось Еней прибув під Раду,
Прийшов зовсім на інший світ:
Розкішний дім приймав громаду
Та так, що Богу вчитись слід!
Тут мармурові сходопади,
Горять під банею лампади,
Скрізь оксамитові стільці
Під роздобрілі дужі спини,
На місці прапор України
І кольорові прапорці!
Козак до Ради не пропхнеться –
Хто ж дасть йому таку лафу?!
Еней, зголивши оселедця,
Замаскувавсь під Мустафу!
Відтак, шагнувши в ложу преси,
Чиїсь назвавши інтереси,
В ряду він сів на вільний край
І став уважно придивлятись,
Бо так хотілося дізнатись:
Парламент - пекло це чи рай?
По сходах, вкритих килимками,
Текли вершки в сесійний зал,
Постійним шумом і дзвінками
Був зал цей схожий на вокзал:
Обранці чинно походжали,
Над анекдотами іржали
Так, ніби їх смішив Бенюк,
А згодом нехотя вмостились –
Цю попрохав зробити милість
Якийсь дорослий пацанюк.
Нардеп, запрошений до слова,
Доповідав про стан в селі...
Та не цікавила промова
Великі блоки і малі:
Хто мав к чому якусь охоту,
Тут утішався тим до поту –
Це те, про що писав Іван –
Сиди, дрімай чи веселися,
Кричи, мовчи, співай, крутися,
А хочеш грати - є баян!
- Таки це рай, а не парламент, -
Промовив пошепки Еней,
І, щось занісши у пергамент,
Став просуватись до дверей.
Але постали в черзі денній
Питання дуже злободенні:
Про повноваження вождів,
Про вічний статус депутата,
Про мову, флот, УПА і НАТО,
І ще було багато див!
В ту ж мить в еліти щось прорвалось –
З'явився в залі інший фон:
Все, що могло, заблокувалось,
Зник раптом струм і мікрофон...
Вхопивши дудку й мегафона,
Зал скаженів, немов Юнона,
Ревниво зборище гуло!
Та це й не дивно, бо у залі
Були безсмертні і безпалі,
Лиш без'язиких не було...
Повисли кольорові кулі,
Все затулили навкруги,
Вони не мали „Ю" від Юлі –
Тож їх надули вороги!
Бив парубій когось по писку,
Він пам'ятав про місце в списку,
Тому і був такий лихий,
Набожній дамі скубли віхоть
І щось показував по лікоть
Якомусь мокрому сухий!
Хтось натягнув на крісла стяга,
Мовляв, ми є - та нас нема!
Зганьбила прапора ватага,
Що без вітрила і керма...
Це вже не рай - пекельна зрада
Того, в що вірила громада,
Натомість процвітає лють!
А українці голопопі
Європу роблять у Європі,
Зробити вдома - не дають ...
Еней був парубок моторний
І хлопець хоч куди козак,
Та вийшов з пекла злий, аж чорний,
Мов став ногою у кізяк...
Сама себе руйнує Рада,
Сама себе блокує влада,
Країна з сорому горить,
Пакують лідери валізи,
Непевність людям в душі лізе ...
І тільки Савік шустерить.