Еней у парламенті

Памфлет

Син Афродіти і Анхіза,

Герой Троянської війни

Поетам здавна був, як віза –

З ним до Парнасу йшли вони!

Козак і парубок моторний,

А ще - пролаза неповторний,

Він в пеклі шастав і в раю,

Все занотовував старанно

І Котляревському Івану

Довірив оповідь свою.

І ось Еней прибув під Раду,

Прийшов зовсім на інший світ:

Розкішний дім приймав громаду

Та так, що Богу вчитись слід!

Тут мармурові сходопади,

Горять під банею лампади,

Скрізь оксамитові стільці

Під роздобрілі дужі спини,

На місці прапор України

І кольорові прапорці!

Козак до Ради не пропхнеться –

Хто ж дасть йому таку лафу?!

Еней, зголивши оселедця,

Замаскувавсь під Мустафу!

Відтак, шагнувши в ложу преси,

Чиїсь назвавши інтереси,

В ряду він сів на вільний край

І став уважно придивлятись,

Бо так хотілося дізнатись:

Парламент - пекло це чи рай?

По сходах, вкритих килимками,

Текли вершки в сесійний зал,

Постійним шумом і дзвінками

Був зал цей схожий на вокзал:

Обранці чинно походжали,

Над анекдотами іржали

Так, ніби їх смішив Бенюк,

А згодом нехотя вмостились –

Цю попрохав зробити милість

Якийсь дорослий пацанюк.

Нардеп, запрошений до слова,

Доповідав про стан в селі...

Та не цікавила промова

Великі блоки і малі:

Хто мав к чому якусь охоту,

Тут утішався тим до поту –

Це те, про що писав Іван –

Сиди, дрімай чи веселися,

Кричи, мовчи, співай, крутися,

А хочеш грати - є баян!

- Таки це рай, а не парламент, -

Промовив пошепки Еней,

І, щось занісши у пергамент,

Став просуватись до дверей.

Але постали в черзі денній

Питання дуже злободенні:

Про повноваження вождів,

Про вічний статус депутата,

Про мову, флот, УПА і НАТО,

І ще було багато див!

В ту ж мить в еліти щось прорвалось –

З'явився в залі інший фон:

Все, що могло, заблокувалось,

Зник раптом струм і мікрофон...

Вхопивши дудку й мегафона,

Зал скаженів, немов Юнона,

Ревниво зборище гуло!

Та це й не дивно, бо у залі

Були безсмертні і безпалі,

Лиш без'язиких не було...

Повисли кольорові кулі,

Все затулили навкруги,

Вони не мали „Ю" від Юлі –

Тож їх надули вороги!

Бив парубій когось по писку,

Він пам'ятав про місце в списку,

Тому і був такий лихий,

Набожній дамі скубли віхоть

І щось показував по лікоть

Якомусь мокрому сухий!

Хтось натягнув на крісла стяга,

Мовляв, ми є - та нас нема!

Зганьбила прапора ватага,

Що без вітрила і керма...

Це вже не рай - пекельна зрада

Того, в що вірила громада,

Натомість процвітає лють!

А українці голопопі

Європу роблять у Європі,

Зробити вдома - не дають ...

Еней був парубок моторний

І хлопець хоч куди козак,

Та вийшов з пекла злий, аж чорний,

Мов став ногою у кізяк...

Сама себе руйнує Рада,

Сама себе блокує влада,

Країна з сорому горить,

Пакують лідери валізи,

Непевність людям в душі лізе ...

І тільки Савік шустерить.