Покинув, а не забув

І сняться сни: лелека біля хати

Своїх пташат вже ставить на крило.

Отак і нас навчала рідна мати,

Ми ж їй завдячили, покинувши село.

...Я ж кидаю усе: спішу в своє село.

Іван ПЕРЕЛОМОВ, збірка «Волошковий вогонь»

Нас рідна мати, мов пташат журавка,

Як час прийшов ставати на крило,

Полоти вчила і косити травку,

Я ж їй віддячив, кинувши село.

Коли ж почине там свиняче рило

У холодці - я кидаю усе:

Моя порожня сумка, як вітрило,

Мене в село до матінки несе!