Наче сон. Наче сон.
Наче запах торішньої м'яти.
Я не можу тебе,
Я не можу тебе пригадати...
Не судилося. Не судилося.
Але й досі у тім гаю.
...Наш останній,
Останній наш вальс.
...А тоді, а тоді
Підем до попа.
Анатолій РЕКУБРАЦЬКИЙ
Я колись, я колись
Написав першу збірочку «Сурми»,
Як солідно лягла
На долоню та книжка нова!
А була б, а була б
Моя збірка тоненька, аж сумно,
Тільки я, тільки я
В ній рядочки помножив на два.
Відтоді, відтоді
Хочу збірку, на інші не схожу,
Маю мрій табунець,
Табунець полохливих зайчат,
Та не можу її,
Я не можу її, я не можу,
Я не можу її,
Без повторів не можу зачать.